Історія
Заїжджий двір Василя Рєпіна, мальовнича хата на одній з тихих вулиць, будиночок під Грідіною горою… коли вони зникали з карти Чугуєва у вирі часу, ніхто ще і не думав бити на сполох, адже ім’я одного з його синів ще не перетворилося на світову легенду і промені його популярності не осяяли військове містечко.
Народження художнього генія Іллі Юхимовича Рєпіна (1844 – 1930) в прагматичній родині нащадних військових та ще й з комерційною жилкою (дід тримав заїжджий двір, батько займався торгівлею кіньми) було схоже на диво, як і випадкове розкриття його самобутнього таланту за допомогою забутих двоюрідним братом олійних фарб.
Місцева школа топографів (1855), іконописна майстерня Івана Михайловича Бунакова (1857), перша слава, роботи на замовлення та ранній досвід самостійності, коли були залишені рідні пенати заради роботи в кочовий іконописної артілі, яка приведе його на лаву слухача Петербурзької академії мистецтв (1863). А далі ступені відточування майстерності і гучна слава і незмінне повернення в рідні слобожанські пенати за ковтком натхнення.
Але той пам’ятний приїзд на батьківщину напередодні святкування сімдесятирічного ювілею визнаного метра кисті та полотна 13 липня 1914 року стане самим незабутнім і самим останнім. Місто чекало на свого улюбленого сина з хвилюванням і нетерпінням, може саме тому його не оголошений приїзд вечірнім потягом з Харкова став для всіх неабияким культурним шоком. Зате наступного деня в будівлі Міської Думи почесті були віддані сповна, сам Ілля Юхимович виступив ініціатором створення художніх майстерень «Діловий двір», а місцева влада висунула контрпропозицію про створення музею на його честь.
Рішення були прийняті, знаменитий художник озвучив намір передати особисту колекцію в майбутній чугуївський музей свого імені, міська управа навіть встигла виділила шість десятин на мальовничому березі Дінця для майстерень і почати збір коштів для будівництва, але Перша світова війна 1914 – 1918 та озброєний переворот 1917-ого зробили неможливим повернення Рєпіна до улюбленої України, як і поставили хрест на всіх його творчих та життєвих планах пов’язаних з малою батьківщиною (особиста колекція стала основою знаменитого гельсінського «Атеніуму»).
Друга невдала спроба створення музею Іллі Рєпіна була зроблена вже радянською владою в 1936 році, коли після прийняття відповідного рішення Чугуївським райвиконкомом до справи збору інформації про художника і раритетів пов’язаних з його ім’ям була підключені військові 36-ої артилерійської дивізії, що зібрали величезний документально-предметний матеріал. Та тільки завітала в місто восени 1941 року Друга світова війна нівелювала всі науково-дослідницькі досягнення, які згоріли в жерлі бойових дій.
Скромне в зв’язку з триваючими військовими діями святкування столітнього ювілею від дня народження знаменитого земляка в 1944 року ознаменувався відкриттям парку його імені на місці, де повинні були знаходитись майстерні «Ділового двіру» і місцевими художниками була зроблена серія естампів з рєпінських пленерів.
Відродженням ідея створення музею зобов’язана радянській лібералізації 1960-х, хоча реальних обрисів вона отримала лише в 1966-ому з чугуївським візитом льотчика-космонавта Олексія Архиповича Леонова (1934 – ), який погодився виступити патроном починання. Справа зрушила з мертвої точки: було знайдено історичну будівлю часів військових поселень на колишньої Микитинській, де рік прожила сім’я Іллі та Віри Олексіївни (1854 – 1918) Рєпіних і народився їхній син Юрій (1877 – 1954), а також розпочато збір коштів на будівництво та матеріалів.
Довгоочікуване починання знайшло своє гідне завершення 3 серпня 1969 року з урочистим відкриттям музею-садиби І. Ю. Рєпіна, приурочене до 125-ї річниці народження живописця.
Таке вдале починання послужило першим щаблем у формуванні цілого меморіального комплексу: в залах Покровського собору відкрита галерея творів лауреатів Державної премії ім. Іллі Рєпіна (5 серпня 1984 року), нарешті відчинив двері місцевий краєзнавчий музей (15 грудня того ж року), засновані майстерня художника в музеї-садибі та відділ «Мистецтво Чугуївщини» при галереї (1989), а через два десятиліття в незалежній Україні для музейного відділу і виставкового залу лауреатів премії Рєпіна були виділені дві найзнаменитіших чугуєвських будівлі Шляхового палацу (2008) і Штабу військових поселень (2009) відповідно.
Так що зараз історико-культурний заповідник, який перейшов в обласне підпорядкування в 2010-ому продовжує жити і розвиватися, відновлюючи забуті традиції (премія І. Ю. Рєпіна) і будуючи плани на майбутнє, де є місце і Торгівельним рядам, і будиночка на Кочетку, і заїжджим майстрам фарб.
Архітектура
Чугуївська садиба-музей Іллі Рєпіна являє собою комплекс з двох цегляних потинькованих будівель, перша з яких з фасадом в три вікна по червоній лінії вуличної забудови була житловим будинком сім’ї, а друга в глибині двору – майстернею художника.
Причому особливостями центральної споруди слугують коробові віконні арки з віконницями, черепичний двосхилий дах, аркове горищне вікно, різьблений дерев’яний ганок входу зі східного боку, профільований карниз та асиметричне трикімнатне планування з цегляної піччю, а майстерні – різьблені лиштви на вікнах, чотирисхила покрівля та кутові лопатки.
Експозиція
Основною лінією чугуївській експозиції меморіальної садиби служить місцевий період життя і творчості іменитого земляка, а також українські мотиви його творчості. Родзинками ж відновленого побуту хати кінця XIX століття служать чотири ранніх роботи-ікони майстра та сімейні фотографії.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Музейна, 8.
Офіційний сайт: http://www.repin.in.ua
Посилання
- Вишукання. Таємниця однієї зірки
- Історичні факти. Братська любовь московитів
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Харків – Довжанський) до Чугуєва. Містом по вул. Харківській до вул. Рози Люксембург. Третій від перехрестя будинок праворуч – музей Рєпіна.
Громадським транспортом з Харкова до автовокзалу Чугуєва, в північній частині кварталу якого знаходиться меморіальна садиба знаменитого чугуївця.