Історія

Сумна витонченість статуй і замислений погляд маскаронов на фасаді будинку по Гоголівській 11 як пророцтво майбутніх нелегких часів для сім’ї, що його створила, міста, що його породило, рідної землі, і одночасно надія на перемогу творення над руйнівною байдужістю і блюзнірською меркантилізмом.

А тоді, на зорі ХХ століття, коли було закладено нове комерційне дітище багатющої сім’ї харківських рантьє Уткіних в самому центрі слобожанської столиці, нічого ще не віщувало біди, саме тому Михайло Костянтинович ( – 1918) для втілення в життя проекту прибуткового будинку найняв одного з провідних місцевих архітекторів – Бориса Миколайовича Корнєєнко (1871 – 1916).

П’ятиповерховий будинок на Мало-Сумській, що вийшов з-під пера майстра в 1913-ому став одним з кращих, органічно вписаних в навколишній ландшафт його творінь, яке обіцяло своїм власникам чималі бариші від здачі в найм (тим більше що Харків як раз вступив в еру науково-індустріально буму).

Та тільки у царського тоталітарного уряду Московії як завжди було своє бачення майбутнього поки що підконтрольної йому держави і амбіції на європейське панування, що вже через рік занурило країну у війну і затяжну економічну кризу, котра закінчилася більшовицьким переворотом 1917-ого і втратою монархічної влади.

У молодій країні під червоним прапором не знайшлося місця старим господарям життя. Сам Михайло Костянтинович Уткін, нащадний почесний громадянин, купець 1-ї гільдії, до останнього залишався з рідному місті з надією на зупинення збройного хаосу, але був заарештований червоними, вивезений до Сум (можливо Крим чи Житомир), де судячи з усього і розстріляний в числі інших заможних харківських міщан в 1918 році.

Після реквізиції всієї власності інші члени численної сім’ї Уткіних були вигнані зі своїх рідних пенатів на вулицю, а їх кращий особняк – прибутковий будинок на Мало-Сумській – окупували друкарі в 1920-х. Лише через багато років Олена Михайлівна (внучка брата Михайла Костянтиновича Григорія) змогла після довгих поневірянь по містах і селах виклопотати тут для себе крихітну комірчину і побачити як меркне земне світло в рідній домівці.

Весь радянський період (за винятком німецької окупації під час Другої світової війни) так і не включений до реєстру архітектурної спадщини колишній прибутковий будинок використовували під свої потреби різні адміністративні установи, на свій розсуд змінюючи його унікальний інтер’єр і зовнішність.

Лише після здобуття Україною незалежності в 1991-ому, та й то через два десятиліття, в долі помираючої-було харківської перлини з’явився промінчик надії, коли на її фасаді як підтвердження високого статусу пам’ятника архітектури з’явилася пам’ятна табличка з іменами втора і будівельника-творця.

Так що проведена в 2010-х реконструкція, яка повернула на скільки це було можливим поле століття забуття прибутковому будинку №11 на харківській вулиці Гоголя колишній вигляд, стала гідним продовженням останнього і самого розкішного комерційного проекту М.К. Уткіна. Його просторі приміщення зараз як і планувалося спочатку здаються в оренду, слугуючи, правда вже іншим господарям, джерелом постійних доходів під прапором бога підприємництва Гермеса.

Архітектура

П’ятиповерхова з мансардою та цоколем будівля червоної цегли з характерним пишним фасадом та південною круглою баштою-прибудовою прикрашає собою північну частину червоної лінії забудови (цокольна прибудова виступає за її кордон) вулиці Гоголя в Харкові навпроти Театру російської драми ім. О. С. Пушкіна, на тлі якого його виділяє витонченість класичних елементів рукою майстра вдало вписаних в еклектичний стиль комерційного об’єкта початку ХХ століття.

Різноманітність використаних Борисом Корнєєнко форм архітектурного декору: французький руст, коробові віконні арки з замковим камені, пілястри доричного ордеру з гірляндами біля капітелі, ніші з барельєфами дев (збереглася єдина) перших двох ярусів і широкий карниз, що їх відокремлює, гладка площина стін з віконними лиштвами , статуї німф, широкий фриз, гірлянди та вінки третього і четвертого, маскарони, горельєфи, доричні пілястри і люкарне вікно верхніх двох, – створює свій неповторний, вишуканий вигляд, на що, мабуть, і був розрахунок у зв’язку з плануванням використання його в комерційних цілях.

Витонченості комплексу було б не повним без порталу центрального входу, головною родзинкою якого є горельєф колінопреклонної біля вази з трояндами німфи в оточенні розеток (збереглася єдина) і гірлянд рослинного орнаменту, а також вежі, підкресленої екседрою зі статуєю на другому ярусі, еркерами в повитих рослинним орнаментом наличниках з маскаронами тамож та аркатурним, декорованим витонченим акантом поясом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, ул. Гоголя, 11.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харьковские прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава — Харків) чи М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З Харківської об’їзної вулицями Сумська – Жон Мироносиць – Пушкінська – Скрипника – Гоголя до колишнього прибуткового будинку Михайла Уткіна.

Громадським транспортом по залізниці, маршрутними таксі до Харкова. В місті орієнтир – станця метро «Архітектора Бекетова» / сквер Перемоги, на який з півдня виходить вул. Гоголя з творінням архітектора Корнієнко.