Історія
Північний фасад садиби Мінстера
Через брак пророків у своїй вітчизні обділена освітою, інтелектом і культурою Московія завжди тяжіла до іноземців, які складали невід’ємну частину російської військово-політичної еліти країни, хоча найчастіше сила їх відданості більше залежала від винагороди в грошовому, матеріальному або кар’єрному вираженні, ніж від особистої прихильності. Так в московському царстві з’явився перший представник Курляндського роду фон Мінстерів Фрідріх.
У російській армії цей гідний представник курляндського дворянства дослужився до чину генерал-майра і одружився на дочці німецького військового на царській службі Бернардіно Фінк фон Фінкенштейн. У пари незабаром народився син Георг (1748 – 1821), який продовжив сімейну кар’єрну традицію, воюючи під прапорами графа Григорія Потьомкіна (1739 – 1791).
Саме він і стане засновником одного з найбагатших харківських родів початку XIX століття, коли після офіційної відставки у майорському чині отримав за розгром Запорізької Січі в 1775 році значний земельний наділ в Катеринославському намісництві, відомий пізніше під ім’ям Добрянки.
Ніша з скіфською бабою
У цивільному чині надвірного радника вже під православним ім’ям Юрія Федоровича Мінстер в першій половині 1780-х стає володарем великої дачі, що займала харківський квартал Благовіщенська – Дмитрівська – Чоботарська – фортечний вал і примикала до Дмитрівської церквної ділянки, яку незабаром прикрасив гідний високого статусу господаря дерев’яний двоповерховий маєтковий будинок в оточенні розкішного англійського саду.
Завидне суспільне становище і величезна влада на посаді голови Слобідсько-української палати кримінального суду (після відставки губернатора Бахтіна в 1814-ому навіть тимчасово займати цю високу посаду), яку він займав вісімнадцять років, забезпечили курляндцу достатній дохід, щоб вважатися одним з найбагатших в окрузі.
Не чужий марнославству і розкоші господар на рубежі XVIII – XIX століть імовірно за проектом Петра Антоновича Ярославського (1750 – 1610) звів новий садибний кам’яний двоповерховий будинок із службами, до якого в 1804-ому з боку Благовіщенської був прибудований одноповерховий флігель.
Причому станом на 1809 рік споруда фон Минстра значився в числі інших трьох (подполковниці Буксгевден, спадкоємців губернатора Пашкова, повітового голови дворянства Пашкова) одним з кращих в Харкові.
Центральний фасад будинку Мінстера в Харкові
З корисливих чи спонукань або з якоїсь іншої причини, але в 1810-х маєток було розділено на частини і продано різним приватним особам. За колишнім господарем залишилася лише невелика ділянка вздовж червоної лінії по Дмитрівській між Полтавським Шляхом та Благовіщенській. Але вже в 1818-ому його частина з садом була продана Інституту шляхетних дівчат під особистим заступництвом імператриці Марії Федірівни (1759 – 1828) з губернським предводителем дворянства Андрієм Федіровичем Квіткою (1774 – 1844) на чолі.
Десь в середині XIX століття маєток перейшов у власність відомого харківського мецената і філантропа Бориса Григоровича Філонова, який крім головування в харківської громадської бібліотеки був активним членом місцевого Товариства грамотності та музейної ради Харківського міського художньо-промислового музею. Самотнє життя в умовах обмежених потреб, однак, змусила його переїхати в менш помпезну будівлю, а будинок по Дмитрівській здати в найм Віктору Васильовичу Жаткіну для розміщення в його стінах кафе-концертного залу «Театр-Буф» з 1902 по 1909.
Після смерті Бориса Григоровича та відмови комерсанта від оренди в колишній садибі Мінстерів оселилася вдова Надія Михайлівна Філонова разом з невеликою, але цікавою колекцією порцеляни і картин (Т. Шевченка, К. Брюллова, Б. Васнецова, І. Айвазовскаго, М. Сверчкова, М. Ге), що була доступна для огляду з дозволу господині.
Ризалит центральної частини північного фасаду
Після більшовицького перевороту, вже в січні 1918-го нова влада змусила Надію Михайлівну звільнити велику частину будівлі для потреб культурно-просвітницького закладу художників-анархістів, а незабаром і зовсім зажадала підписання документів на все майно.
Так і залишившись офіційними грабіжниками (аристократична гордість не дозволила великий благодійниці на потреби немічних і хворих колишнього Харкова Філоновій підкориться люмпену і підписати папір на передачу права власності), радянська влада в 1922 році викинула колишню господиню на вулицю абсолютно без засобів до існування і особистих коштів.
Колишня резиденція найбагатшого роду стала частиною 1-ї харківської міської лікарні. Це зумовить всю його подальшу долю – в тій чи іншій іпостасі під різними назвами вона в якості медичного закладу буде існувати не тільки весь радянський період, але і в незалежній Україні дасть притулок під своїм крилом бюро і кафедрі Харківського національного університету судової медицини.
Архітектура
Садибний будинок Мінстера, що займає південно-західний кут перехрестя Благовіщенської та Дмитрієвської, є одним з найстаріших і найяскравіших представників класичної архітектури Харкова. Його п-образний цегляний потинькований обсяг на високому цоколі гармонійно доповнюють добудований пізніше флігель в північній частині та огорожа з монументальною брамою.
Центральна брама садиби Філонових по Дмитрівській
Самі лінії центрального будівлі чітко окреслені чотирьохколонним портиком, якому вторять пілястри доричного ордеру на стінах, прямокутними сандриками на кронштейнах, кутовими лопатками французького русту, глибокими декоративними трикутними фронтонами в обрамленні фільонок, високими прямокутниками віконними прорізами (на стіні навпроти портика прикрашені плоскими арками з замковим каменем), ризалітом з трігліфним завершенням.
Основним акцентом навколишнього периметр колишньої садиби Мінстера огорожі слугує чотирипілона прикрашені французьким рустом брама з високою аркою центрально проїзду і двома меньшими зліва – хвіртки, праворуч – ніші, дві останні з яких декоровані масивними трикутними фронтонами, що спираються на круглі колони.
Пам’ятки
У ніші при в’їзній брамі будинку по Дмитрівській №14 встановлена скіфська статуя з сірого місцевого пісковику висотою близько дев’яноста сантиметрів при ширині близько сімдесяти. Так звана «скіфська баба» представляє собою сидячу постать, в якій чітко прорізані лише три основних обсяги без деталізації, хоча загальні контури і дозволяють стверджувати про її приналежності до жіночої статі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, ул. Дмитрівська, 14.
Посилання
- Записки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З Харківської об’їзної по вулиці Полтавський шлях до колишньої садиби Мінстера.
Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті трамваєм / автобусом, що прямує в західному напрямку по Полтавському Шляху до зупинки «вул. Дмитрівська», а потім один квартал на північ до будинку Філонова.