Історія

Через брак пророків у своїй вітчизні обділена освітою, інтелектом і культурою Московія завжди тяжіла до іноземців, які складали невід’ємну частину російської військово-політичної еліти країни, хоча найчастіше сила їх відданості більше залежала від винагороди в грошовому, матеріальному або кар’єрному вираженні, ніж від особистої прихильності. Так в московському царстві з’явився перший представник Курляндського роду фон Мінстерів Фрідріх.

У російській армії цей гідний представник курляндського дворянства дослужився до чину генерал-майра і одружився на дочці німецького військового на царській службі Бернардіно Фінк фон Фінкенштейн. У пари незабаром народився син Георг (1748 – 1821), який продовжив сімейну кар’єрну традицію, воюючи під прапорами графа Григорія Потьомкіна (1739 – 1791).

Саме він і стане засновником одного з найбагатших харківських родів початку XIX століття, коли після офіційної відставки у майорському чині отримав за розгром Запорізької Січі в 1775 році значний земельний наділ в Катеринославському намісництві, відомий пізніше під ім’ям Добрянки.

У цивільному чині надвірного радника вже під православним ім’ям Юрія Федоровича Мінстер в першій половині 1780-х стає володарем великої дачі, що займала харківський квартал Благовіщенська – Дмитрівська – Чоботарська – фортечний вал і примикала до Дмитрівської церквної ділянки, яку незабаром прикрасив гідний високого статусу господаря дерев’яний двоповерховий маєтковий будинок в оточенні розкішного англійського саду.

Завидне суспільне становище і величезна влада на посаді голови Слобідсько-української палати кримінального суду (після відставки губернатора Бахтіна в 1814-ому навіть тимчасово займати цю високу посаду), яку він займав вісімнадцять років, забезпечили курляндцу достатній дохід, щоб вважатися одним з найбагатших в окрузі.

Не чужий марнославству і розкоші господар на рубежі XVIII – XIX століть імовірно за проектом Петра Антоновича Ярославського (1750 – 1610) звів новий садибний кам’яний двоповерховий будинок із службами, до якого в 1804-ому з боку Благовіщенської був прибудований одноповерховий флігель.

Причому станом на 1809 рік споруда фон Минстра значився в числі інших трьох (подполковниці Буксгевден, спадкоємців губернатора Пашкова, повітового голови дворянства Пашкова) одним з кращих в Харкові.

З корисливих чи спонукань або з якоїсь іншої причини, але в 1810-х маєток було розділено на частини і продано різним приватним особам. За колишнім господарем залишилася лише невелика ділянка вздовж червоної лінії по Дмитрівській між Полтавським Шляхом та Благовіщенській. Але вже в 1818-ому його частина з садом була продана Інституту шляхетних дівчат під особистим заступництвом імператриці Марії Федірівни (1759 – 1828) з губернським предводителем дворянства Андрієм Федіровичем Квіткою (1774 – 1844) на чолі.

Десь в середині XIX століття маєток перейшов у власність відомого харківського мецената і філантропа Бориса Григоровича Філонова, який крім головування в харківської громадської бібліотеки був активним членом місцевого Товариства грамотності та музейної ради Харківського міського художньо-промислового музею. Самотнє життя в умовах обмежених потреб, однак, змусила його переїхати в менш помпезну будівлю, а будинок по Дмитрівській здати в найм Віктору Васильовичу Жаткіну для розміщення в його стінах кафе-концертного залу «Театр-Буф» з 1902 по 1909.

Після смерті Бориса Григоровича та відмови комерсанта від оренди в колишній садибі Мінстерів оселилася вдова Надія Михайлівна Філонова разом з невеликою, але цікавою колекцією порцеляни і картин (Т. Шевченка, К. Брюллова, Б. Васнецова, І. Айвазовскаго, М. Сверчкова, М. Ге), що була доступна для огляду з дозволу господині.

Після більшовицького перевороту, вже в січні 1918-го нова влада змусила Надію Михайлівну звільнити велику частину будівлі для потреб культурно-просвітницького закладу художників-анархістів, а незабаром і зовсім зажадала підписання документів на все майно.

Так і залишившись офіційними грабіжниками (аристократична гордість не дозволила великий благодійниці на потреби немічних і хворих колишнього Харкова Філоновій підкориться люмпену і підписати папір на передачу права власності), радянська влада в 1922 році викинула колишню господиню на вулицю абсолютно без засобів до існування і особистих коштів.

Колишня резиденція найбагатшого роду стала частиною 1-ї харківської міської лікарні. Це зумовить всю його подальшу долю – в тій чи іншій іпостасі під різними назвами вона в якості медичного закладу буде існувати не тільки весь радянський період, але і в незалежній Україні дасть притулок під своїм крилом бюро і кафедрі Харківського національного університету судової медицини.

Архітектура

Садибний будинок Мінстера, що займає південно-західний кут перехрестя Благовіщенської та Дмитрієвської, є одним з найстаріших і найяскравіших представників класичної архітектури Харкова. Його п-образний цегляний потинькований обсяг на високому цоколі гармонійно доповнюють добудований пізніше флігель в північній частині та огорожа з монументальною брамою.

Самі лінії центрального будівлі чітко окреслені чотирьохколонним портиком, якому вторять пілястри доричного ордеру на стінах, прямокутними сандриками на кронштейнах, кутовими лопатками французького русту, глибокими декоративними трикутними фронтонами в обрамленні фільонок, високими прямокутниками віконними прорізами (на стіні навпроти портика прикрашені плоскими арками з замковим каменем), ризалітом з трігліфним завершенням.

Основним акцентом навколишнього периметр колишньої садиби Мінстера огорожі слугує чотирипілона прикрашені французьким рустом брама з високою аркою центрально проїзду і двома меньшими зліва – хвіртки, праворуч – ніші, дві останні з яких декоровані масивними трикутними фронтонами, що спираються на круглі колони.

Пам’ятки

У ніші при в’їзній брамі будинку по Дмитрівській №14 встановлена скіфська статуя з сірого місцевого пісковику висотою близько дев’яноста сантиметрів при ширині близько сімдесяти. Так звана «скіфська баба» представляє собою сидячу постать, в якій чітко прорізані лише три основних обсяги без деталізації, хоча загальні контури і дозволяють стверджувати про її приналежності до жіночої статі.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, ул. Дмитрівська, 14.

Посилання

• Записки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З Харківської об’їзної по вулиці Полтавський шлях до колишньої садиби Мінстера.

Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті трамваєм / автобусом, що прямує в західному напрямку по Полтавському Шляху до зупинки «вул. Дмитрівська», а потім один квартал на північ до будинку Філонова.