Історія

Коли Харків перетнув водний кордон Лопані в першій половині XVIII століття і почав свій впевнений наступ на захід – туди, де через століття простягнуться залізні артерії життя імперії з центром в районі вокзалу, ніхто з козацької старшини, котра активно продавала свої землі в районі Полтавського Шляху, і припустити не міг, що скоро їх колишнє майно буде коштувати в рази дорожче.

Адже вже на міській карті 1742 року північна паралельна основний західній магістралі вулиця зафіксована як існуюча, правда без вказівки приналежності конкретних ділянок. Хоча можна зробити припущення, що на той момент тут знаходився маєток з дерев’яним особняком в оточенні фруктового саду, як типовий представник місцевої забудови (виключаючи адміністративний центр) того часу за свідченнями історичних документів.

І тим більше складно повірити, що квартал на Благовіщенській під майбутнім №15 був порожній в XIX столітті, коли вулиця стала однією з найпрестижніших після відкриття Інституту шляхетних дівчат в 1818 році, замощення та організації газового освітлення вуличними ліхтарями (до речі сказати однією з перших в слобожанської столиці).

Ось тільки на реальну сцену історії ділянка виходить лише в 1908-му в офіційних документах як творіння харківського художника-архітектора з петербурзьким академічним дипломом Михайла Федоровича Пискунова (1867 -) (згідно з деякими відомостями можливо господарем особняка був все той же купець М.П. Соколов, чий колишній будинок і нині розташовується по сусідству).

Перша світова війна і більшовицький переворот 1917-го занурили Східну Україну в хаос, який під дулами зброї Червоної армії перетворився на юридично-правове беззаконня, коли вся приватна власність під красивим словом «експропріація» була відібрана у власників на користь «народу», а їх колишні господарі викинуті на вулицю.

Особняку на Благовіщенській 15 пощастило благополучно вийти з попелу згарища Другої світової війни, щоб в 1955 році після невеликої реставрації його стіни осяяло світло дитячих талантів і різноголосий гомін голосів підростаючого харківського покоління.

Він так і залишиться з радянських часів одним з головних дитячих дозвільних центрів західної частини Харкова, виступаючи під ім’ям Центру дитячої та юнацької творчості №5 і заступництвом місцевої ради, щоб щорічно давати можливість для самореалізації близько тисячі молодих обдарувань, яка з часом може стати дороговказом їх подальшого життя.

Архітектура

Прямокутний (25м х 17м) цегляний потинькований периметр під чотирисхилою покрівлею особняка на Благовіщенській 15 в Харкові є яскравим представником неокласики, що як розчерк пера підкреслює індивідуальну архітектурну стилістику її автора, який використовував ретроспективні форми в поєднанні з модернізованими елементами історичних стилів.

Так поєднання простого та французького русту, пілястрів доричного і коринфського ордерів, профільованого карниза великого виносу на модильйонах, пологої арки в силуеті сандриків та фальшивого фронтону, рослинного орнаменту в замкових каменях над вікнами, тимпану фронтону і підвіконних кронштейнах створюють неповторний, виразний зовнішній вигляд будівлі, який важко сплутати з іншими.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Благовіщенська, 15.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З Харківської об’їзної вулицями Полтавський Шлях – Дмитрівська – Благовіщенська (поворот праворуч). Потім один квартал до особняка під №15.

Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті трамваєм / автобусом, прямуючим в західному напрямку по Полтавському Шляху до зупинки «вул. Дмитрівська», а потім один квартал на північний схід до особняка на перетині Благовіщенської таі Ярославської.