Університетський (міський) сад Харкова

Історія

Пам'ятник архангелу Михаїлу в харківському Міському саду ім. Шевченко Пам'ятник архангелу Михаїлу в Міському саду Харкова

Коли Харків на початку XIX століття по суті переживав своє друге народження в якості столиці Слобожанщини на цьому місці міста як такого не існувало, а тяглася велика діброва, що на заході впиралася в великі сади князя Кантемира на Клочківці та інших місцевих обивателів, а на півдні була обмежена залишками земляних укріплень XVIII століття.

Університет, якому не можливо було тут існувати згідно з наявними нормативами для вищих навчальних закладів, змінив не тільки долю міста на Лопані, назавжди перетворивши в наукову цитадель Східної України, а й підкоригував його зовнішній вигляд, коли на пожертвуваних від місцевих жителів землях в 1805-ому був закладений Університетський сад. Ініціатором та ідейним натхненником цього починання був все той же засновник університету Василь Назарович Каразін (1773 – 1842) при активній підтримці тодішнього опікуна Харківського навчального округу Северина Осиповича Потоцького (1762 – 1829).

Пам'ятний знак 50 паралелі в харківському Міському саду Пам'ятний знак 50 паралелі в Харкові

Правда на початковому етапі створення нового чуда, котре передбачало розбивку на ландшафтну і ботанічну частини, не обійшлося без ексцесів – не зупинена в своєму завзятті міська влада почала оранку і рівняння північній частині Університетської гірки призначеної під англійський парк, чим порушила століттями сформований природний ландшафт та задали чимало додаткової роботи університетським професору ботаніки Францу Олександровичу Делявину і ад’юнкту архітекторові Євгену Олександровичу Васильєву (1773 – 1833).

Менше проблем виникло з нижньою (південною) ботанічною частиною саду, де були побудовані оранжерея, теплиці і парники для науково-дослідних цілей.

І хоча матеріально і фінансово Університетський сад не був обділений увагою своїх опікунів (саджанці для нього в тому числі доставлялися з маєтків Каразіних в Основіцах і Кручику), але лише через п’ять років вже під чітким наглядом майстра садово-паркового мистецтва Цейтлера, що пройшов навчання в білоцерківському маєтку Олександри Василівни Браницької (1754 – 1838) (пізніше його змінили садівники Бартельс і Стровальд).

Харківський Міський сад ім. Шевченко. Алея зірок Харківський Міський сад. Алея зірок

А ще через три десятиліття Університетська гірка (в той час бульвар) обгороджена по периметру кованою чавунною огорожею з будкою охоронця при хвіртці і брамі відкритих для променаду лише в денний час стала улюбленим місцем проведення дозвілля місцевого бомонду.

Слава Університетського саду не давала спокою місцевим амбітним об’єднанням – так в 1860-х у його південній огорожі був закладений сад Комерційного клубу, де на літній сцені часто йшли концерти, театральні та оперні постановки (припинилися після її знищення пожежею в 1891-ому) та відкрито читальний зал.

Друга хвиля перетворення Університетського саду випала на кінець XIX – початок ХХ століть: відкриття платного входу для всіх бажаючих і організація другої брами з тумбами-колонами по Сумській, закладка в північній частині циклодрому для любителів велосипедного спорту з ініціативи професора фізики університету Миколая Дмитровича Пильчикова (1893), організація «гімнастичного куточка» (1890), відкриття бджільницько-шевковковичної станції в центрі (1895), заснування Олександром Федоровичем Брандтом зоологічного саду в його північно-західній частині (1896), будівництво будівлі тимчасової обсерваторії в південно-східній частині (1908) і це крім інших багатьох розважальних закладів.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в однойменному Міському саду Харкова Пам'ятник Тарасу Шевченку в Міському саду Харкова

Ось тільки справа встановлення пам’ятника засновнику Університетського саду В.Н. Каразіну рухалася неприпустимо повільно, хоча ще в 1881-ому було прийнято рішення про його спорудження, а через сімнадцять років створено комітет з благоустрою зеленої перлини, в компетенції якого знаходилося в тому числі і це питання. Відкриття пам’ятника за проектом скульптора Івана Івановича Андреолетті (1869 – 1912) і архітектора Олексія Миколайовича Бекетова (1862 – 1941) відбулося лише в 1906 році приурочене до сторіччя Першого харківського вищого навчального закладу.

Платні входи в розташовані поруч Університетський, Ботанічний та Профспілковий (колишній Комерційного клубу) сади існували ще півтора десятиліття після більшовицького перевороту 1917-ого, на хвилі якого заповзятливі ділки «від народу» оголосили всю приватну і комерційну власність державною, поки в 1933 році за розпорядженням новопризначеного 1-го секретаря Харківського обкому П.П. Постишева огорожі між ними не були зламані і їх території після реконструкції групою в складі архітектора В.П. Ширшова, професора О.І. Колесникова, дендролога К.Д. Кобезскій об’єднані в єдиний сад, який отримав два роки по тому ім’я Тараса Шевченка після установки пам’ятника великому Кобзарю.

Харківський Міський (колишній Університетський) сад ім. Шевченко в Харкові Харківський Університетський сад

Друга світова війна стала справжньою трагедією для тепер уже Міського саду – мало того, що в запалі бойових дій було знищено до шістдесяти відсотків його унікального зібраного за півторастолітню історію зеленого оздоблення, так ще північно-східна частина уздовж Сумської була пристосована під поховання офіцерського складу сил вермахту.

Відразу після офіційного закінчення війни під керівництвом архітектора А.С. Маяка, дендрологів І.Б. Мелікенцева і А.Д. Ганаєвой були розпочаті відновлювальні роботи, результат яких був пред’явлений в рамках святкування трьохсотлітнього ювілею Харкова в 1955 році. Тоді ж був представлений каскадний фонтан в західній частині.

Пізніше на сформований малюнок Міського саду ім. Тараса Шевченка будуть нанесені штрихи у вигляді концертного залу «Україна» (1963), центрального фонтану (1977), будівлі театру опери та балету ім. Лисенко (1990), Алеї зірок (2009), пам’ятника 50-й паралелі (2010), щоб завжди відповідати духу часу, не дивлячись на поважний вік.

Архітектура

Відбиток долоні Богдана Ступки на Алеї зірок Міського саду в Харкові Відбиток долоні Богдана Ступки на Алеї зірок у Харкові

На площі зеленого серця Харкова, що становить 0,75 га, нині виростають близько ста видів різних листяних і хвойних представників царства флори. Загальне його планування підпорядкована правилам симетрії з прямими доріжками і геометрично правильними клумбами. Особливу нотку живій пишноти надають фонтани, які своїм кришталевим наспівом вторять голосу справжніх господарів парку – двадцяти вікових дубів, вік яких варіюється від двохсот до трьохсот років.

Пам’ятки

Центральна алея колишнього харківського Університетського саду Центральна алея Університетського саду в Харкові

Пам’ятних знаків і пам’ятників в харківському Міському саду ім. Шевченко так багато, що він по суті є зосередженням всієї історії міста над Лопанню. Монументи В.Н. Казаріну, Тарасу Шевченку, архангелу Михаїлу, репресованим кобзарям, бандуристам та лірникам, сплячий козак, алеї спортивної слави та зірок ненав’язливо розташовані в розкоші зеленого оздоблення малюють цілісний історичний силует Харкова, а завдяки зосередженим поруч зоопарку, Палацу дитячої та юнацької творчості, Академічного театру опери і балету, кіноконцертного залу «Україна» – і його культурно-дозвільним центром.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З об’їзної по вулиці Сумській до колишнього Університетського саду.

Громадським транспортом до Харкова. В місті орієнтир – станція метро «Університет» / Майдан свободи / Міський сад ім. Шевченко.

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Міський сад Харкова на мапі

Обговорити статтю в спільноті