Історія
Рада гірських промисловців у Харкові
Цей відрізок вулиці Сумській (на північ від Театральної площі) довгих півтора століття від заснування Харкова, перебуваючи за межами міста, не існував і по суті був густим лісом. Край такому стану справ поклав, як не дивно, університет, якому були подаровані великі земельні угіддя поруч з Мироносицької церквою, що перетворило до того безлюдну місцевість на центр швидкорозвиваючогося губернського міста. Причому спочатку земельні наділи, про які піде мова нижче, належали різним господарям.
Так вперше в офіційних документах ділянка під №20 згадується як власність вдови радника комерції Катерини Іпатіївни Кузиної (- 1871) у зв’язку з будівництвом двоповерхового кам’яного особняка з підвалом в 1840 році. А через рік в маєтку, що на простягався на схід до Мало-Сумської, з’явилися також дерев’яні будинок з мезоніном та флігель.
По сусідству під №18 через чверть століття за проектом міського архітектора Бориса Семеновича Покровського (1836 – 1903) був зведений двоповерховий цегляний будинок зі службами дружини надвірного радника Олександри Гаврилівни Харіної (1828 – 1895), яка після викупу частини суміжної ділянки пані Кузиною по Мало-Сумській №7 в 1868 році профінансує будівництво на ній комплексу Третьою чоловічої гімназії по проекту Івана-Емілія Гінша (1834 -).
Портал центрального входу харківського радіотехнічного технікуму
В двоповерховому особняку Харіної протягом 1870-1880-х квартирувала знаменита сім’я Алчевських до придбання їх власної садиби по Мироносицькій, яка, до того ж, якийсь час давала притулок класах гімназії В.І. Зарудної, а в цей час господинею сусіднього особняка під №20 після смерті Катерини Іпатіївни стає Анна Іванівна, дружина купця 2-ї гільдії Петра Костянтиновича Чикина.
Змінені харківські реалії кінця XIX століття, коли міська межа відступила за кілометри від тої первісної невеликої фортеці, зробили забудову на Сумській однією з найбільш високо рентабельних в місті на Лопані, у зв’язку з чим в 1887-ому господиня будинку під №18 ініціювала масштабну реконструкцію свого майна з добудовою третього поверху центральної споруди і бічних крил до флігеля.
А вже в 1901-ому особняк Харіної буде придбаний З’їздом гірничопромисловців, за бажанням якого його наступного року перебудовує Болеслав Георгійович Михайлівський (1830 -1909). Через чотири роки старателі земних надр придбають у купця Абрама Юлійовича Сапожникова і сусідню будівлю під №20, яка зводиться наново архітекторами Сергієм (1836 – 1904) і Іліодором (1851 – 1919) Загоськіними в комплексі з сусідньою спорудою.
Центральний фасад ради гірських промисловців
Площі Харківського з’їзду промисловців з 23 серпня по 14 вересня 1911 року було милостиво надані для першої в Україні авіаційної виставки, організованої створеним за рік до того повітроплавальним відділом Харківського відділення Імператорського Технічного Товариства під керівництвом Валерія Євгеновича Мороховцева (1869 -) за сприяння Григорія Людвіговича Окуліч-Казаріна (1887 – 1938).
В рамках експозиції, яка налічувала понад сто стендів, також був представлений новий технічний щомісячний журнал «Найважче повітря», редакція якого в наступні три роки також містилася в будівлі по Сумській 18/20, встигнувши до початку Першої світової війни випустити 23 номери.
Йдучи в ногу з часом, рада гірничопромисловців стала головним новатором прогресивних ідей в Харкові – саме в її стінах в 1914-ому був встановлений перший автоматичний телефон «Сіменс Гальке». Цей високий статус вимагав візуального підтвердження через відповідний вишуканий вигляд будинку, який був втілений в життя в 1915 – 1916 роках під керівництвом геніального Олексія Миколайовича Бекетова (1862 – 1941).
Колонний портик будівлі по Сумській 18/20
Червоні ради, що анексувати Східну Україну після перевороту 1917-ого, на перших порах через брак освіти, інтелекту і навичок активно підтримували старі кадри, пристосувавши комплекс в 1923 році під потреби Вищої ради народного господарства України, промислово-економічний відділ якого очолював все той же Григорій Окуліч-Казарін, однак пізніше вона була розпущена.
Після перенесення столиці України з Харкова назад до Києва порожню будівлю 18/20 зайняла Харківська промислова академія (з 1936-ого), що діяла тут до Другої світової війни, в період окупації німецькими військами якої зручні площі були зайняті під міську управу.
У радянські післявоєнні роки, будівля колишньої ради гірничопромисловців по-черзі давало притулок авіаційному інституту (до відновлення його власних корпусів), а потім Харківському радіотехнічному технікуму, який знаходиться тут і донині, продовжуючи направляти на штях науки і прогресу молоде покоління українців.
Архітектура
Декор другого ярусу будівлі гірських промисловців
Два різних за часом спорудження будівлі, до створення остаточного вигляду яких доклали руку чимало корифеїв харківської архітектурної практики, на центральній міській вулиці завдяки майстерності їхніх творців зараз є гармонійним неоренесансним складним в периметрі комплексом з внутрішнім двором та центральною проїзною аркою сполучної стилістики між ними.
Центральний фасад триповерхового на високому цоколі більш ранньої будівлі №18 на першому поверсі оформлений рустом та чітко виділеним замковим каменем, акцентами другого – служать трикутні сандрики і горизонтальна раскреповка, а третій ярус за рахунок витончених арок парних вікон з вінчальними картушами та парними пілястрами іонічного ордера між ними домінує над іншими, спрямовуючи силует вгору. Окрему увагу акцентують на собі центральний прикрашений брівками, пологими арками сандриків, масивними двоярусними пілястрами іонічного ордера з перехопленням і бічний (вікно зі шропсами, тригліфи, трикутне поле фронтону в обрамленні фільонок, таблички, маскарон і символ гірничодобувної галузі) ризаліти.
Зовнішній фасад триповерхового споруди №20 з рустом і замковим каменем віконних прорізів першого ярусу, балконами на витончених консолях та балюстрадами – другого, ліпними гірляндами і розетками – третього звичайно ж був не закінченим без порталу центрального входу в вишуканому рослинному орнаменті, підкресленому бічними ризалітами з прикрасами у вигляді каріатид і напівколон іонічного ордера в комплексі з ступінчастим фронтоном, карнизом великого виносу на модильйонах, парапетом та ліпними акцентами (гербів гірничопромисловців, вінків і капітелей).
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, вул. Сумська, 18/20.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). З об’їзної по Сумській до колишнього комплексу ради гірничопромисловців.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / трамвай / автобус) до зупинки «Площа конституції» (а потім два квартали на північ) або «Театральна площа».