Історія

Довгі століття від часу заснування міста між річками Харків і Лопань в першій половині XVII століть його серце билося тут – на головній ярмаркової площі, що не раз за свою історію змінювала ім’я. Різноманітні строкато-закличні лавки торговців, грюкіт ремісничих майстерень, шум різновікової натовпу з плином часу змінювали стаціонарні дерев’яні торгівельні будівлі, адже площа поступово перетворювалася на діловий центр всього Слобожанського краю.

Тому не дивно, що на початку ХХ століття найбільш солідні комерційні установи прагнули придбати для своїх представництв місце саме на центральній (вже Миколаївській) площі Харкова. У числі охочих дістати тепле місце ближче до бога торгівлі був і один з найбільших в імперії Волзько-Камський банк.

Із затвердженим в 1870-ому указом Олександра II (1818 – 1881) статутом банк через шість років відкрив свою філію в Слобожанській столиці, спочатку орендувавши площі в будинку Петра Андрєєва на вулиці Рибній №10 (між провулками Плетньовським та Гамарника) разом з відділенням Російського музичного товариства, але значне зростання банку на початку ХХ століття гостро поставило питання про власну будівлю.

Збагачення дозволило Волзько-Камському претендувати на місце в фінансовому серці Харкова, де поруч із раніше зведеними Земельним та Торговим банками по східній лінії забудови в 1907 році за проектом знаменитого архітектора Олексія Миколайовича Бекетова (1862 – 1941), який на той час втілив в життя проект його ростовського відділення, було закладено триповерхову будівлю з мансардою.

Через рік органічно вписане в забудову площі, воно відчинить свої двері перед відвідувачами, щоб незабаром стати одним з найбільших в імперії, що однак не завадило Волзько-Камському впасти разом з царським режимом після жовтневого перевороту 1917-ого, на хвилі якого до влади в Московії прийшли більшовики, котрі зі зброєю в руках захопили і анексували Східну Україну.

Червоний терор поставив поза законом будь-яку приватну ініціативу та перетворив на державну всю приватну і комерційну власність, так що вишукана будівля по Тевелєва (перший радянський назва) №24 було пристосована під потреби Всеукраїнської контори банку для зовнішньої торгівлі.

Бурхливий вир перших комуністичних п’ятирічок породив і поглинув на світ чимало державних установ, поки країна шукала свій шлях, в числі останніх була і вищезгадана контора, яка в кінці 1920-х поступилася свої площі в самому центрі Харкова тресту “Вуглерозвідка” та Першому акціонерному товариству “Транспорт”, які теж не довго затрималися в цих стінах.

На зміну виключно виробничо-комерційній суті в 1929 році приходить царство аморфних муз, коли колишня будівля Волзько-Камського банку стає рідною домівкою для новоствореної Харківської філармонії, кінець існуванню якої тут поклала розв’язана червоним союзом і фашистською Німеччиною Друга світова війна. Повернувся музичний заклад з евакуації вже на Сумську 10.

У спорожнілому будинку на центральній міській площі в післявоєнному зруйнованому Харкові знайшов свій тимчасовий притулок Укргідропроект.

У 1960-х будівля пережила масштабну реконструкцію з переплануванням внутрішніх приміщень під керівництвом архітектора Б.Г. Клейна (1918 — 2009) та О.О. Любомилової (оформленням внутрішніх інтер’єрів і зовнішніх фасадів займалася група художників у складі: О.М. Щеглова, І.І. Міцкевічуте, В.І. Маяцкого, Ю.Б. Брезвіна), яка була спрямована на приведення у відповідність майбутньому ляльковому театру.

23 серпня 1968 після довгих поневірянь по різних малопристосованих приміщеннях в оновлені просторі зали колишнього банку перебрався створений ще в довоєнному 1939-ому Харківський театр ляльок, який крім унікальності власного репертуару створив єдиний тоді Музей театральних ляльок, чим вписав своє ім’я в аннали української світу мистецтва. Він і зараз радує і малюків, і дорослих своїми забавно-фантастичними, а часом і дуже реалістичними дійствами на сцені, де колись укладалися угоди Волзько-Камського.

Архітектура

Побудована вздовж червоної лінії забудови східної лінії центральній міській площі будівлі по Конституції 24 має т-подібний неправильний (вісь з боку двору примикає під кутом) периметр, являючи собою триповерхового з мансардою унікального представника стилю модерн, рукою талановитого архітектора вдало вписаного в неокласичний навколишній інтер’єр.

Підкреслена за допомогою масивних раскрепованих пілястр, які прикрашають горельєфи корабельних носів з керманичами у вигляді ведмежих маскаронів в обрамленні лаврових вінків переможця, та пологої арки декорованого мозаїчним панно фронтону центральна частина фасаду вертикально розчленована пілястрами з об’ємним геометричним завершенням, а горизонтально – підвіконними дзеркалами і французьким рустом. Причому в модернових елементах протягає українська стилізація.

Бічні частини з широкими арками входів підкреслених масивним французьким рустом та суворими чоловічими маскаронами в якості замкового каменю, візуально на перший погляд непомітні, що робить загальний контур більш піднесеним і монументальним. І лише на другий, пильний погляд стають помітні архітектурні акценти у вигляді витонченого мережива лобового карнизу, тригліфів, порталу центрального входу підкресленого карнизом на модильйонах, корті вкупі пом’якшують суворість загального силуету та доповнюють унікальність картини.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, майдан Конституції, 24.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). З Харківської об’їзної Московським проспектом – Вірменським провулком або Білгородським шосе – вул. Сумською або Полтавським шляхом до площі Конституції з колишнім будинком Волзько-Камського банку по східній лінії.

Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / автобус) до зупинки «Площа Конституції» в центр міста, де розташована будівля Харківського лялькового театру.