Історія
Її любов до навчання передалася напевно від матері – однієї з небагатьох щасливих жінок в імперії, що мала за своїми плечима Смольний інститут. І хоча Христина Данилівна Журавльова (1841 – 1920) з-за заборони батька так і не змогла отримати системної освіти, але саме це стало вирішальним її подальшої долі.
Після заміжжя і переїзду до Харкова, у пані Алчевської з’явилося не тільки бажання, але і засоби для навчання максимально можливої кількості жінок грамоті. Так вже 10 червня 1862 року на світ з’явилася її українська приватна недільна школа на півсотні учениць, що вісім років існувала нелегально (українські були під забороною за розпорядженням царського уряду, а сама господиня не мала права викладання).
Заборона на безкоштовну недільну освіту для українців на наступний рік була підкріплена забороною міністра внутрішніх справ імперії на видання літератури українською мовою, що для школи обернулося переходом з букварів Пантелеймона Олександровича Куліша (1819 – 1897) на російські аналоги.
Складені іспити по закону Божому, російській мові, арифметиці, і дипломований педагог Христина Алчевська (офіційно попечителькою на першому етапі вважалася Анна Петрівна Вернадська (1837 – 1898) за відсутністю у власниці високопоставленого поручителя) в березні 1870-ого відкриває свою школу вдруге, але вже на легальних підставах. Безкоштовне чотиригодинне викладання велося по неділях та святкових днях (в середньому близько тридцяти на рік) в приміщенні Першого губернського училища відповідно до статуту Харківської жіночої Воскресенської школи, причому викладачі за свою роботу плати також не отримували.
У 1896-ому на кошти чоловіка Христини, Олексія Кириловича Алчевського (1835 – 1901), на куту власній земельній ділянці по Мироносицькому провулку (викуплений у В.І.Касперова) за проектом Олексія Миколайовича Бекетова (1862 – 1941) було споруджено будинок недільної школи, причому він став першим власним для подібного роду закладів. А сам навчальний заклад виступив флагманом програмних напрацювань для недільної освіти, велика частина яких широко обговорювалася на щотижневих педагогічних зборах.
Багаторічні напрацювання прийомів, форм, методів викладання школи Христі Алчевської, спрямовані на максимальний розвиток природних нахилів кожної з учениць, в 1895-ому перетворилися на «Програми з усіх предметів навчання в недільній школі для дорослих і малолітніх учнів», які будучи чотири рази перевиданими служили базою для викладання протягом трьох наступних десятиліть.
На рубежі століть в світло так само виходить тритомник «Що читати народу?» пані Алчевської, який стає не тільки бестселером (глава французької ліги освіти на конгресі приватної ініціативи в освіті вказав два з них), а й індикатором критичної думки народу. У нього були включені в тому числі твори українських класиків.
Особливістю недільної школи Христини Данилівни було викладання в тому числі українського народного пісенного творчості і літератури, які в романівській імперії перебували під суворою забороною. Але результати її просвітницької діяльності як на батьківщині (крім навчання, позакласних занять, розробки методичних посібників, нею били ініційовані виставки недільних шкіл, в яких брали участь більше сотні навчальних закладів регіону), так і закордоном (всесвітні форуми і виставки в Москві, Нижньому- Новгороді, Антверпені, Брюсселі, Чикаго, Парижі) захищали від зазіхань царського міністерства освіти.
Починання Алчевської діяло, не дивлячись сімейну трагедію 1901-ого, передачу школи місту в 1903-ому і руїну після більшовицького перевороту, до 1919 року. Після воцаріння рад просвітительку, як ветерана педагогічної руху, влада всіляко опікала, надавши одну з перших державних пенсій, а жіночій учбовий заклад перетворили на вечірню школу робітничої молоді.
Переживши у відносно непоганому стані весь радянський період з ініційованою ним Другою світовою війною, після здобуття Україною незалежності будівля колишньої недільної школи так і продовжує зараз йти по шляху творення і прогресу, правда вже в якості виставкового залу Харківського художнього музею.
Архітектура
Цегляний двоповерховий асиметричний потинькований наближений до квадрату периметр (бік – 20м) на високому цоколі в доповненні ризалітів, скошеного зовнішнього кута та усічених дворових площин на перетині Чернишевської та Жон Мироносиць витриманий в стилі витонченої неокласики, як втілення соціального статусу світоча знань і індивідуальності підходу архітектора Бекетова до дизайну та інтер’єрів кожної проектованої будівлі окремо.
Його фасади відрізняє глибоке промальовування окремих архітектурних елементів – французький руст і замкові камені першого ярусу служать передвір’ям до пишного оформлення верхнього з гладкими пілястрами доричного ордеру, гірляндами, широким прикрашеним тригліфами і розетками фризом. Завершує пишність профільований карниз великого виносу на кронштейнах.
Трикутний фронтон центрального, розташованого посередині південного фасаду входу на канельованих колонах доричного ордеру вторить фронтону кутового ризаліту, особливістю якого є балкон на кронштейнах з невисоким парапетом та профільованим поруччам.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 18/9.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З Харківської об’їзної по Сумській до вул. Жон Мироносиць, на перетині якої з вул. Чернишевською розташована колишня будівля харківської недільної школи.
Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті орієнтир – станція метро «Архітектора Бекетова» / сквер Перемоги, а далі – по вул. Жон Мироносиць до колишньої школи Христини Алчевської.