Домініканський кляштор в Летичіві

Історія

Летичівський домініканський кляштор Домініканський кляштор в Летичеві

Він з’явився в місті, яке тільки-но почало своє облаштування на новому місці (від заснування Лещин, як тоді називався Летичів, розташовувався на протилежному березі річки і частково був перенесений на правобережжя для захисту від чисельних нападів татар лише на початку XV століття) через рік після отримання офіційного статусу — 1430-ий вважається офіційною датою появи першого дерев’яного костелу.

І хоча міри безпеки були значно підвищенні, турецько-татарські навали не припинялися. За століття як мінімум двічі місто фактично було звернуто на попіл в наслідок їхніх руйнівних дій — в 1453 та 1530-ом. Причому останнього разу в полум’ї пожежі зник і весь міський архів, і дерев’яні святині, серед яких був і той самий костел.

Саме з огляду на велике спустошення сім років потому уряд надає Летичіву підтвердження старих і нові привілеї, що дозволило почати відродження міста і його святинь. Причому костел, як символ віри його власників, почав відбудовуватися вже в камені. В офіційних документах 1546 року він значиться як новий мурований освячений на честь Успіння пресвятої Богородиці.

Фронтон Успенського костелу в Летичеві Фронтон Успенського костелу

В рамках модернізації оборонних споруд східних форпостів Річи Посполитої, розпочатої за наказом польського короля Стефана Баторія (1533 – 1586), вже в 1579 році місцевий староста Ян Потоцький (1551 – 1611) перебудовує Летичівський замок в камені. А по закінчені робіт увага господаря, не без допомоги дружини Ельжбети Кам’янецької, яка запросила до міста домініканський орден, перемикається на головну католицьку духовну святиню.

Так Костел Успіння пресвятої Богородиці, який також потрапив у грандіозний будівельний вир, став духовним центром не тільки міста і округи, а й нового домініканського кляштору. Наріжний камінь останнього було закладено в 1606-ому, на честь чого майбутній монастир отримав від папи римського Павла V (1552 – 1621) копію ікони Богородиці з ватиканської базиліки (пізніше названа Летичівською). За сім років храм фігурує в офіційних паперах як діючий, хоча деякі роботи будуть тривати ще не одне десятиліття.

Келійні корпуси домініканського кляштору в Летичеві Келійні корпуси летичівського кляштору

Летичів, що здавна боронив українські землі на Чорному шляху, звичайно ж опинився в епіцентрі бойових дій визвольного руху 1648 – 1657 років і тому кілька разів зазнавав їхнього нищівного удару. Причому саме кляштор, як уособлення польського панування, постраждав найбільше в перший же рік війни, коли загони війська Максима Кривоноса перетворили його на стайню, а домініканці разом із своєю чудотворною іконою перейшли до львівського собору ордену перечекати лихі часи.

За їх відсутності кляштор ще не однаразово зазнав пожеж та пограбунку, доки після звільнення Поділля з турецької окупації, гайдамацьких повстань та Північної війни на цій землі не настала відносна тиша, якої знадобилося десятиліття для оновлення міста на річці Вовк. Так в 1724 році черга на відбудову дійшла і до головної католицької святині міста – костел разом з обителлю було відреставровано коштом парафіян та наново освячено чотирнадцять років потому.

З межах посилення тиску на вірян не православної конфесії після московської окупації більшої частини території України в наслідок розпаду Річи Посполитої, домініканський кляштор в Летичіві, як і сотні інших, був зачинений в 1832 році. Братія переселилася на Галичину.

Подвір'я домініканського кляштору в Летичіві Подвір'я домініканського кляштору

Костел же Успіння Богородиці продовжував свою діяльність крізь буревії московитських реалій в якості парафіяльного, фрески його внутрішніх інтер’єрів навіть були оновлені рукою присланого з Кам’янця маляра Пашковського (1844). Але 2 квітня 1852-ого він згорів. Якби не самовіддана праця отця Францішка Згерського, мабуть, воскреснути святині не судилося б, але храму пощастило – його було відновлено з встановленням нового органу та критого бляхою даху замість втрачених.

Новий етап історії летичівського католицького храму розпочався в мирному 1906-ому з повної реставрації, яка передувала настанню темних часів – перша світова, чергова московська окупація (на цей раз під червоними прапорами зі зброєю в руках), атеїстичні гоніння нової влади і, в решті-решт, закриття в 1932-ому.

Знов вогник віри запалила у повну силу в цих стінах відновлена українська незалежність 1991-ого, коли всі релігійні заборони тоталітарного радянського режиму були зруйновані разом із черговою московською імперією. Успенський костел знов став духовним центром міста та прийняв під своє крило кляштор санктуарію Летичівської Богородиці, якім опікуються дієцезіальні священники.

Архітектура

Костел Успіння пресвятої Богородиці в Летичеві Костел Успіння Богородиці в Летичеві

Комплекс домініканського кляштору в Летичіві представляє собою замкнений периметр з внутрішнім двором, який наближається до квадрату з прибудовою крила-флігеля перпендикулярно до східного корпусу та храмом в якості південного доповнення, що розташований на відстані зеленої зони вздовж головної міської магістралі.

Костел Успіння пресвятої Богородиці – складнопрофільний цегляний тинькований периметр, основу якого складає прямокутник нави з подовженою п’ятигранною апсидою на сході та низькими капелами на півночі та півдня, які сполучаються с центральною частиною за допомогою аркових отворів. Перекриття внутрішніх просторів – напівциркульне на распалубках з куполами на парусах невисоких глухих барабанів капел, вівтарної частини – хрестові склепіння.

Родзинкою головного фасаду споруди складає високій трикутний бароковий фронтон, прикрашений волютами та вазонами, які також є візуальним кордоном між навою та апсидою з маленькою сигнатуркою на чолі. Центральний вхід прикрашає портик відкритого притвору на стовпах з фігурним фронтоном. Площину ж стін вертикально членують пілястри доричного ордеру та великий лик Богородиці в тимпані, а горизонтально – профільовані карнизи.

Кляшторне подвір'я санктуарію Летичівської Богородиці Подвір'я санктуарію Летичівської Богородиці

Кляшторні двоповерхові корпуси під мансардним вальмовим дахом в кращих традиціях оборонного зодчества відрізняє аскетизм: коробові віконні арки другого ярусу, контрфорс, профільований лобовий карниз, люкарни – ось і всі вишукані деталі, як разом створюють характерний образ твердині духу.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Летичів, вул. Юрія Савіцького, 10.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е50 (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Умань – Кропивницький – Дніпро – Донецьк – Дебальцеве), яка проходить повз санктуарій Летичівської Богородиці.

Міжміським транспортом до автостанції Летичіва з Вінниці / Хмельницького, яка знаходиться в кварталі від Успенського костелу.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті