Був собі котик і півник та й побратались. От котикові треба іти по дрова, він і каже півникові:
— Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова; та як прийде лисичка, то не озивайся!
Пішов.
Коли ж біжить лисичка.
— Півнику, братику, одчини! Півнику, братику, одчини! Як не відчиниш, віконце видеру, борщик виїм і тебе візьму!
А півник каже:
— То-ток, то-ток, не велів коток! То-ток, то-ток, не велів коток!
От лисичка віконце видрала, борщик виїла і півника взяла. Несе його, а він кличе котика — співає:
Мій котику,
Мій братику!
Несе мене лиса
За кленові ліса,
За крутії гори,
За швидкої води…
От котик почув, прибіг, одняв півника і поніс додому та й каже знов:
— Гляди ж, півнику, як прийде лисичка, не відгукуйся, бо тепер я піду далі!
Пішов.
А лисичка вже й біжить. Стук-стук у віконце.
— Півнику, братику, одчини! Як не відчиниш, віконце видеру, борщик виїм і тебе візьму!
А півник усе:
— То-ток, то-ток, не велів коток!
От вона віконце видрала, борщик виїла і його взяла. Несе, а півник знову:
Мій котику,
Мій братику!
Несе мене лиса
За кленові ліса,
За крутії гори,
За швидкої води…
Раз проспівав — не чує котик, він вдруге голосніше — котик прибіг, одняв його і поніс додому та й каже:
— Тепер же я піду далеко-далеко, і хоч як уже будеш кричать — не почую; то вже мовчи, не озивайся до лисички!
Коли ж ізнов лисичка:
— Півнику, братику, — каже, — одчини! Півнику, братику, одчини! Як не відчиниш, віконце видеру, борщик виїм і тебе візьму!
А півник:
— То-ток, то-ток, не велів коток!
От лисичка віконце видрала, борщик виїла і його взяла. Несе, а півник співає — раз, вдруге, втретє… Котик не почув, а лисичка й понесла півника додому.
Увечері приходить котик додому — нема півника. Він зажуривсь, а далі зробив собі бандуру, узяв мішок і молоток і пішов до лисиччиної хатки. Став і заграв:
А в лиски-лиски новий двір,
Чотири дочки — на вибір,
П’ятий Пилипко,
Та й той мій!
Пилипко-липко, вийди на ринку — подиви;
Як бубни бубнять, як сурми сурмлять —
погляди!
А лисичка саме пекла палянички. От старша дочка лисичина і каже:
— Мамо, піду я подивлюсь: хто се так гарно грає, й паляничку візьму.
А лисичка каже:
— Іди!
І дала їй паляничку. Дочка пішла, а котик її — цок, та в лобок, та в мішок, та й знов став грать.
От і друга дочка каже лисичці:
— Піду і я, мамо!
Лисичка каже:
— Іди, доню!
І дала паляничку, і ся пішла. А він і ту — цок, та в лобок…
І після і третя дочка, і четверта. А Пилипко ждав-ждав і каже:
— Піду я, мамо, зажену їх, — чого вони так забарились?
Пішов. А котик і його — цок, та в лобок, та в мішок. А послі без стегенця, — витяг борщик, та тоді дивиться, що півник уже без стегенця, — витяг борщик, достав стегенце, притулив до півника та й поніс його додому. От вони живуть, і хліб жують, і постолом добро возять.
Посилання
- *Ілюстрація до казки Котик і півник