Класична українська народна гра-розвага для немовляток від 6–8 місяців і старше, «По грудках, по грудках…» (або «Їхав пан, пан, пан») належить до раннього дитячого фольклору (пестушок, потішок, колінцевих забав) і є важливим елементом народної педагогіки.
У теоріях гри (Ельконін, Усова, Виготський) такі забави відносять до маніпулятивно-предметних і сюжетно-рольових форм на ранніх етапах розвитку дитини. Вони є «зоною найближчого розвитку», коли дорослий веде дитину протягом розвитку сюжету гри, поступово даючи їй більше ініціативи.
Класична українська народна забавлянка (потішка, пестунка, руханка) для немовлят і маленьких дітей «Печу, печу хлібчик» належить до жанру дитячих фольклорних ігор, що розвивають сенсорику, координацію, слух і емоційний зв’язок з дорослим, поєднує ритмічний вірш, фізичні рухи та імітацію традиційного хлібопечення.
Гра належить до ширшого пласту забавлянок (ладки, сорока-ворона, куй-куй чобіток тощо) — усної народної творчості, що століттями передавалася з покоління в покоління усно, без запису в якості одного з найтепліших і найживучіших елементів української культурної спадщини, який ідеально поєднує минуле з сучасним вихованням.
Традиційна українська гра з немовлятами «Зайчику, зайчику» представляє собою класичну забавлянки (пестунку, потішку), яка належить до жанру народного дитячого фольклору. Зазвичай її використовують для розваги, фізичного розвитку та налагодження емоційного зв’язку між поколіннями, немовлятком та його старшими родичами.
Основні відомості
Тип гри: рухлива (моторна) та пізнавально-сприймальна (розвиває фізичні якості та пам’ять).
Традиційна українська гра з немовлятами «Сорока-ворона» (або просто «Сорока») – це класична пальчикова потішка-забавлянка, яка розвиває дрібну моторику, тактильні відчуття, увагу, мову та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною.
Гра належить до жанру розвивайок (пестушок, забавлянок) – ритмічних, повторюваних текстів з рухами, які використовували для заспокоєння, розваги та раннього розвитку дітей. У народній педагогіці такі ігри допомагали «запускати» мову, викликати сміх і зміцнювати зв’язок. Варіанти примовки відрізняються регіонально, але ядро гри-забавки зберігається в кожному з них.
Обидві забави, «Диби, диби» та «Туп-туп», відносяться до прадавніх українських забавок-розвивайок для наймолодших, які поєднує один і той самий надзвичайно важливий етап у розвитку дитини – навчання першим самостійним крокам. Вони уособлюють собою різновид традиційних українських народних пестушок (колискова/ігрова примовка) для немовлят і малюків, яка використовується під час навчання ходьби, фізичних вправ та ігор. Вона належить до жанру дитячого фольклору – коротких ритмічних текстів, що супроводжують рухи, розвивають моторику, мову та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною.
Основні відомості
Тип гри: рухлива (моторна) та пізнавально-сприймальна (розвиває фізичні якості та пам’ять).
Гра «Ладки» (або «Ладушки») це одна з найпопулярніших традиційних українських ігор з немовлятами. Вона поєднує тактильний контакт, ритмічне повторення, розвиток моторики та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною. Вона розвиває координацію рухів, увагу, слухове сприйняття та сприяє формуванню позитивних емоцій.
Основні відомості
Гру можна виконувати сидячи, стоячи або коли дитина вже починає ходити. Деякі варіанти поєднують «Ладки» з першими кроками: дорослий тримає дитину за руки, допомагає їй переступати та примовляє текст.
«Хованка» – один з різновидів традиційної української дитячої гри більш відомої сьогодні як «Хованки» (раніше «Приховки»), але у специфічному, деталізованому варіанті, який має глибокий військово-патріотичний та історичний контекст.
Основні відомості
Тип гри: рухлива (моторна) та пізнавально-сприймальна (розвиває фізичні якості та кмітливість).
«Куточки» – це автентична українська рухлива забава, зафіксована у методичних працях Марії Юркевич. Гра поєднує в собі елементи активного фізичного навантаження, тренування уваги та соціальної взаємодії. Вона традиційно використовувалася у виховних системах (зокрема, в скаутських організаціях, таких як «Пласт») для роботи з новачатами – дітьми молодшого та середнього віку (орієнтовно від 6 до 10 років).
Традиційна українська дитяча рухлива гра «В ямку» – змагання на влучність, у якій учасники намагаються влучити шишкою, м’ячем або іншим невеликим предметом у викопану на землі ямку (вид метальних ігор). Гра поєднує елементи змагань та представляє собою модель суспільних відносин у мініатюрі: тут є правила, є суддівство (взаємоконтроль гравців), є змагання і є відповідальність за порушення. Через таку гру діти засвоювали базові норми спільного життя – чесність, повагу до правил і культуру програшу.
Основні відомості
Вік учасників: Різний (гра підходить як для молодших дітей, так і для підлітків).