Традиційна українська дитяча рухлива гра «В ямку» – змагання на влучність, у якій учасники намагаються влучити шишкою, м’ячем або іншим невеликим предметом у викопану на землі ямку (вид метальних ігор). Гра поєднує елементи змагань та представляє собою модель суспільних відносин у мініатюрі: тут є правила, є суддівство (взаємоконтроль гравців), є змагання і є відповідальність за порушення. Через таку гру діти засвоювали базові норми спільного життя – чесність, повагу до правил і культуру програшу.
Основні відомості
Вік учасників: Різний (гра підходить як для молодших дітей, так і для підлітків).
На підставі записаної Теодосієм Самотулкою на початку ХХ століття гри «Наввипередки».
Класичною українською дитячою рухливою забавою, спрямованою на розвиток швидкості, координації та уважності, є Перегони наввипередки. Нижче наведено детальний опис усіх етапів та умов гри.
«Залізниця» – це чудова рухлива гра, яка розвиває координацію, витривалість та почуття ритму. Вона ідеально підходить для великих компаній, тренувань або просто активного відпочинку на свіжому повітрі.
Перший гравець в ланцюжку – «парова машина» («локомотив»); він задає всьому потягу напрямок, ритм та тип руху. Локомотив — лідер потягу, від якого залежить, наскільки складною або веселою буде «поїздка».
Українська народна мелодія адаптована А. Філіпенком.Слова та рухи Н. Кукловської.
У грі беруть участь 8—10 дівчаток. Стоять вони півколом так: у середніх чотирьох дівчаток в руках невеликі блюда з паляницями, у трьох справа — маленькі кошики з фруктами, у трьох зліва — кошики з овочами. Посередині кімнати стоїть столик. Під час гри-танку дівчатка весь час співають.
У грі бере участь необмежена кількість дітей. Всі дії відбуваються на восьмирічний такт, який відлічує ведучий, який може бути замінений відповідними мелодіями, ноти яких наведені нижче. Звук свистка (інший рух-відмашка) – сигнал до початку гри.
Гра-забавка з немовлятками «Кую, кую чобіток» призначена задля налагодження комунікації між старшим поколінням та новим членом сім’ї. Зазвичай в неї грали бабусі чи дідусі з немовлятком, коли останнє ще не досягло віку самостійного стояння на ніжках. Ця забавка служила розвивальною фізичною гімнасткою чи своєрідним масажною вправою для ступнів та ніжок дитинки.
Струмочок – це прадавня традиційна забавка-танець, в яку грали (танцювали) практично всі покоління, починаючи з наймолодшого віку та використовуючи залежно від події в якості розважальної чи обрядової. Різницю складали лише супровідні пісні, які і задавали тон всьому дійству. Адже в самій грі ще за часів далеких українських пращурів був закладений глобальний сакральний зміст про безконечність буття та продовження життя через парування. Тому в неї грали від малечку до старечку буквально на всіх загальних святах.
Навіть зараз її в якості розваги використовують на різноманітних закладах та гарного групової гри для дітей в обмеженому просторі задля відпрацювання навичок швидкість реакції і координації, свідомого власного вибору, виховання командного духу. Для пришвидшення руху струмка темп супровідної музики може наростати. За правилами гри кількість учасників має бути не парною (в разі, якщо парна кількість, то «ведучих» буде двійко, які виконують рух за правилами гри з деякою затримкою за часом, щоб не заважати один одному).