1.
Та як прислалося
До дівки Марфочки
Троє старостів разом.
Та ой перві прийшли,
В присінечки ввійшли —
То ж калина-малина,
Калинові мости,
Несподівані гості.
Та як прислалося до дівки Марфочки
Троє старостів разом,
Та другі прийшли,
В сінечки ввійшли —
То ж калина-малина,
Калинові мости,
Несподівані гості.
Та як прислалося
До дівки Марфочки
Троє старостів разом.
Та ой треті прийшли,
В світлоньку ввійшли,
Я ж молилася богу.
То первим одказала,
Рушничків не напряла,
То другим одказала,
Рушничків не наткала,
А третім натомість
Рушнички подавала,
Старостатам по рушничку,
А Іванкові хусточку.
2.
Та коли б я знала, коли б відала,
Що засватана буду,
То мила б я стіни, щоб були білі,
Білою рокитою,
Та терла б я лавки, щоб були гладкі,
Та зеленою рокитою:
Все для свекорка, та для старенької,
Та для пріздоньку його.
Та коли б я знала, коли б відала,
Що засватана буду,
То мила б я стіни, щоб були білі,
Білою рокитою,
Та терла б я лавки, щоб були гладкі,
Та зеленою рокитою:
Все для свекрухи, та для старенької,
Та для пріздоньку її.
3.
Якби я знала або відала,
Коли сватання буде,
То я б змилася, причісалася,
В сватання прибралася;
Помила б столи, щоб жовті були,
Жовтою рокитою,
Помила б лавки, щоб були плавкі,
Медом та горілкою.
4.
Ой піду я да шавлю рвати —
То ж у мене свати в хаті.
Я думала, що гулять прийшли,—
Вони мене підмовляти прийшли.
Я думала, що додому йдуть,—
Вони мене да й за стіл ведуть.
Батько й мати не одказують,
Хусточок не показують.
5.
Та заручена та Марфочка,
Зарученая,
Та положила білу ручку
На заручку.
«Біла ж моя та рученька
У батенька,
Ой чи будеш така біла
У свекорка?»
«Ой як будеш та, Марфочко,
Покірненька,
Буде твоя рученька
Та біленька.
Ой як будеш та, Марфочко, …»
Покірній всіх,
Та буде твоя та рученька
Більшая всіх».
6.
Ненько моя та й голубонько,
Свататися та братаєшся,
Чого ти людей не питаєшся,—
Щоб не був п’яниченька,
Щоб не скривдив мого личенька.
Як буде пити та гуляти,
Буду тебе проклинати.
7.
Через сінечки нові дверечки
Та в вишневий садочок,
Ой там Марфочка голубок годувала,
З голубками розмовляла:
«Та гудіть, голуби, квіліть, соколи,
Щебечіть, соловейки!
Та задайте тугу
Темному лугу
І моєму батеньку,
Ой що він мене
Молодую дав,
Доленьки не вгадав».
«Та я ж тобі даю,
Що в домі маю,
Доленьки не вгадаю».
8.
Та даш мене, мій батеньку,
Та й від себе,
Та зостається та рута мнятка
Та вся в тебе.
Устань же ти, мій батеньку,
Та раненько,
Поливай же ти руту мнятку
Та частенько,
І ранніми, вечірніми
Ой рісоньками,
І своїми дрібненькими
Ой слізоньками.