Автор А.О. Свашенко
В дійстві беруть участь
Ведуча
Зайчик
Лісовик
Лисичка
Лісова царівна
Лісовичок
Лісник Капітан 2-ї команди
Лісоруб
Лісолюб
Їжачок
Підберезовик
Мухомор
Капітан 1-ї команди
Дівчинка з букетом Бліда поганка
Питайко
Груздь
Печериця
Маслючок (хлопчик)
Сироїжка
Маслючок (дівчинка)
Лисички (4)
Танцюють і співають Лісоруби, Берізки, Жолуді, Гриби.
На сцені — екран, на якому можна показувати слайди із зображенням лісу, 1 — 2 кущики, квіти. Звучить увертюра до балету М. Скорульського «Лісова пісня» чи однойменної опери В. Кирейка. З’являється Лісовик.
Лісовик
До лісу змалечку я звик,
Я таємниці лісу знаю,
Я Лісовик, я чарівник,
Скарбів своїх не відкриваю.
З’являється Лісова царівна, чує останні слова Лісовика.
Лісова царівна
Дідусю милий, а мені
Скарби відкриєш чарівні?
Скажи, нащо зелений ліс
На цій землі стіною зріс?
Лісовик
Коли б не ліс, не знали б ми про те,
Що є фіалка й пролісок на світі,
Як у маю конвалія цвіте —
Найкраща, найніжніша поміж квітів
(М. Познанська).
Лісова царівна
Невже заради квітів зріс
Оцей густий зелений ліс?
Лісовик
Ліс — то сила для людини,
Ліс — окраса всіх країн,
І на горах, і в долині
Вироста чудово він
(Т. Масенко).
Лісова царівна
Дідусю, й досі я не знаю,
Чому ліс лісом називають?
Лісовик
Цю назву люди здавна знають.
Глянь: кожне дерево у лісі —
В зеленім соковитім листі.
Тож слово лист найголовніше,
Для всього лісу найрідніше.
Ліс — не село, не передмістя,
Ліс — місце, де багато листя.
Вбігає Лісовичок.
Лісовичок
Я лісу син, Лісовичок,
Люблю шишки й горішки.
Живу серед дерев, квіток,
Серйозний хлопчик-малючок,
Але й пустунчик трішки (хапає Лісову царівну за руки, вони кружляють у танці).
Лісова царівна
Невелика в нас сім’я:
Братик мій, дідусь і я.
Лісовик
Помиляєшся, дитино;
Значно більша в нас родина.
Коли хто й не в лісі зріс,
У найменні корінь ліс
Має, значить ця людина
Теж із нашої родини.
Щось їх міцно з лісом в’яже (до глядачів).
Може, хто з дітей підкаже?
Діти-глядачі називають: ЛІСНИК, ЛІСОРУБ. З’являється Лісник.
Лісник
Лісникове діло не просте,—
Знає він, як дерево росте,
Як садити клена чи сосну
І яку потрібно глибину.
Він же знає, із яких порід
Що робити слід, а що не слід
І якій годиться йти на зруб:
Клен чи липа, бересток чи дуб
(О. Ющенко).
З’являються хлопці, одягнуті в гуцульські костюми, з топірцями, танцюють танок Лісорубів. На сцені залишається один Лісоруб.
Лісоруб
Лісоруб зрубає дуб.
З нього потім зроблять зруб,
А на зруб поставлять стелю,
Щоб закінчити оселю
(В. Ткаченко).
Лісовик
Гарні хлопці лісоруби,
Але є ще й лісолюби,
Раді людям послужити,
Ну, а нам (показує на Лісовичка та Лісову царівну)
Без них не жити.
З’являється Лісолюб.
Лісолюб
Лісолюби прочищають
Чагарник, густий сосняк,
А на лисім схилі садять
Гай, дубовий молодняк
(С. Жупанин).
Лісова царівна
Ліс люблять всі на цій землі:
Дорослі люди і малі,
Птахи та їхні пташенята,
Тварини-велетні й звірята.
Лісовик
Ти правду, донечко, сказала.
Сьогодні в нас гостей чимало (показує на глядачів).
Ми їх зустрінемо гостинно.
Вітає лісова родина
Дівчат і хлопчаків веселих,
Тих, що живуть в містах і селах.
Лісова царівна
До лісу ж ходять залюбки
Збирати ягоди й грибки.
Вбігає Дівчинка з букетом, викидає зів’ялі квітки, хоче нарвати нових.
Лісова царівна
Ой, не рви коси!
Не губи краси!
Дівчинка з букетом (сердито)
А ти хіба цим квітам мати,
Що не даєш букет нарвати?
Лісова царівна
Квітки тендітні лісові,
Вони не те, що садові.
Як тільки занесеш до хати,
Зів’януть і почнуть вмирати.
Дівчинка з букетом (глузливо)
Я вже розчулилась до сліз.
Чого ж тоді прийшла я в ліс?
Таке з-за квітки розвела…
Лісова царівна
Ти, дівчино, сердита, зла.
А як послухаєш мене,
Відразу злість твоя мине.
Лісовик
Ти думаєш, що ліс цей звичний?
Дівчинка з букетом
Який же?
Лісовик
Е-ти-мо-ло-гі-чний.
Дівчинка з букетом
А що це значить? Поясни!
Лісовик
Поринеш ти в чарівні сни
І будеш дуже добре знати,
Чом так квітки й дерева звати.
Дівчинка з букетом
Що ж! Таємниці я люблю,
А коли треба, то й посплю (лягає на траву, засинає).
Лісовик
Поки вона відпочиває,
Я вам (звертається до глядачів) загадку загадаю.
Звучить вальс Е. Дрейзена «Берізка».
Лісовик
Розпочинаються дива (до глядачів).
Прислухайтеся. Раз і два…
Скажіть швиденько, хто вона,
Оця красуня чарівна?
В ранкових росах —
Зелені коси,
І стан тоненький,
І сукня біла,
По ній мережки.
Були й сережки.
Сонце пригріло —
Серги згубила.
Глядачі відгадують: БЕРЕЗА. Музика Е. Дрейзена звучить голосніше. На сцені виходять тоненькі дівчатка в білих сукнях, з гілочками в руках, танцюють. Після закінчення танку з’являється Питайко.
Питайко
Чому березу так назвали?
Лісник
Учені здавна це вивчали
І зупинилися на тому,
Що в лісі темному, густому
Із білим стовбуром одна
З усіх дерев лише вона.
БЕРЕЗА означає ясна,
Ясна і світла, як весна.
Питайко
А дуб могутній чом так зветься?
Лісоруб
Його історія ведеться
Віддавна, з глибини століть —
З щасливих днів і лихоліть.
Дуби на будівництво йшли.
Тому і назву здобули.
ДУБ — значить дерево таке,
З якого можна будувати
Хати, укріплення, палати.
Лісолюб (звертаючись до глядачів)
Діти, а про що ця загадка?
Ціле літо хлопчаки
Одягалися в шапки.
На порозі осінь стала —
Із шапок тих пострибали,
В мандри кинулись хлоп’ята.
Хто страшний їм? Поросята!
Діти-глядачі відгадують: ЖОЛУДІ.
На сцену вибігають хлопчики Жолуді, під мелодію української народної пісні «І шумить, і гуде» співають і танцюють.
Ми веселі жолуді,
Ми гладенькі і руді.
Ми маленькі дубенята,
Дуб могутній — то наш тато.
Коли ми достигнемо,
То на землю впадемо.
Де жолудики впадуть,
Там дубочки проростуть (вибігають).
Питайко
Що значить слово жолуді?
Можливо, жолуді руді?
Лісолюб
Е, ні! Отут ти не вгадав,
Бо жолудь значить «той, що впав».
Питайко
А чому липу всі так звуть?
Лісовик
По соку ЛИПУ пізнають.
Сік липи липне, через це
Й дістало назву деревце.
Лісовичок (до глядачів)
А про яку рослину ця загадка?
Стигнуть ягоди на ньому,
Цьому кущику густому.
Темно-сині і терпкі,
Що за ягоди такі?
Глядачі відгадують: ТЕРЕН.
Питайко
Чому терен так назвали?
Лісова царівна
Люди здавна помічали
Не його плоди терпкі,
А жорстокі колючки.
Хоч і гарний кущ, а злючка.
Терен означає колючка.
Дівчинка, що спала, прокидається, підходить до Лісовика і Лісової царівни.
Дівчина
Неначе в казці побула.
Хоча й не в лісі я зросла,
Відкрив свої він таємниці
(звертається до Лісової царівни).
Пробач мої слова, сестрице,
Пробач і зірвані квітки…
Запам’ятаю на віки:
Не можна рвати для забави
Гриби, листочки, буйні трави.
Спасибі й лісовій родині
За незрівнянні сновидіння.
Адже у сні мені сказали,
Чому дерева так назвали.
Можливо, є серед дітей,
Театру нашого гостей,
Такі, що таємниці знають,
Такі, що назви розгадають?
Лісовик
Гадаю, до снаги завдання.
Розпочинаються змагання.
Лісовичок
Просимо усіх сміливих
В клуб веселих і кмітливих.
На сцену виходить дві команди дітей.
Капітан 1-ї команди
Наша команда називається… А як вона називається, ви дізнаєтесь, якщо відгадаєте загадку:
А у кого, а у кого
Є найбільше
В світі голок?
Не у кактуса
Й шипшини,
А в зеленої…
(С. Жупанин).
Діти-глядачі відповідають: ЯЛИНИ.
Капітан 2-ї команди
Назва нашої команди теж захована в загадці:
Буде літо чи зима —
В неї листячка нема.
Та вона не потурає,
В шубі з голочок гуляє.
Нумо, діти, хто вона?
Це зелена…
Діти-глядачі відгадують: СОСНА. Лісовик викликає представників двох команд, яким вручає конверти із завданнями. В одному конверті лежать малюнки із зображенням шипшини і снігура, у другому — шишкаря і дзвіночків. Діти повинні підготувати пояснення походження назв. Доки представники команд готують завдання, глядачі змагаються в тому, чиї болільники знають більше загадок про лісових тварин, птахів і рослини. Журі («лісові родичі») оцінюють відповіді дітей, нараховуючи за кожну правильну відповідь по одному очку. На сцену вискакує Зайчик.
Зайчик (співає на мелодію української народної пісні «Гандзя»).
Я вухатий ваш дружок,
В мене сірий кожушок,
Куций хвостик, довгі вуса,
Я усіх-усіх боюся. (2 р.)
Лісовичок
Куцохвостику вухатий!
Чому зайцем тебе звати?
Зайчик
Так давно мене назвали
І на вуха не зважали,
Бачили, що молодець,
І назвали: стрибунець,
Бо заяти — то «стрибати»,
Сам ти можеш порівняти:
Продавець — від продавати,
Видавець — від видавати,
Ну, а ЗАЄЦЬ — від заяти (виходить).
З’являється Їжачок.
Їжачок
Я веселий їжачок.
Кожушок із колючок,
Носик — як у свинки,
Очі — намистинки.
Не дивись, що я малий.
Я лякаю навіть змій.
Лісовичок
Цей маленький їжачок —
Не простий лісовичок.
Його назва означає:
«Той, котрий і змій з’їдає».
Їжачок
В лісі в мене є сестричка,
Синьоока, невеличка,
Дуже ягідка смачна,
Називається вона
Не калина, не малина —
Звичайнісінька ожина.
В неї теж є колючки,
Як і в мене голочки.
Спершу звалася єжина,
Їжакова, бач, родина,
А тепер уже ожина.
З’являється Лисичка.
Лисичка (співає)
Я лисичка,
Я сестричка,
Не сиджу без діла,
Я гусята пасла, } 2 р.
Полювать ходила
(Дніпрова Чайка).
Зайчик
Лиско, кумонько хвостата,
А чому тебе так звати?
Лисичка
В мене очі вузенькі.
Ніжки в мене тоненькі.
Хвіст у мене розкішний —
І пухнастий, і пишний,
А на кінчику — білий пушок.
Подивися на мій кожушок.
Зайчик
Кожушок рудуватий
Чи ледь-ледь жовтуватий.
Лисичка
От за жовто-рудий кожушок
І дали мені назву, дружок.
Зайчик і Лисичка виходять. З’являється Ведуча.
Ведуча
Сльози дощик погубив
У траві шовковій,
І пішли рости гриби
В тиші світанковій.
Капелюшки одягли
І, рівненько ставши,
Вперше у танок пішли,
Пісню заспівавши.
Діти Гриби танцюють і на мелодію української народної пісні «Ой ішов я вулицею» співають:
Ми грибочки молоденькі.
Туп — туп.
Ми великі і маленькі.
Гуп — гуп.
Радіємо дощику і сонцю. (2 р.)
Хоч одну лиш
Кожен ніжку має,
Та ця ніжка
Впевнено ступає.
Танцюємо весело і дружно. (2 р.)
На сцену виходять команди КВК. Представники команд пояснюють, чому так називаються рослини і птахи. Журі оцінює відповіді. Команди залишаються на сцені. Наперед виходить один із Грибів (Підберезовик).
Гриб
Загадка для команди «Сосна».
У зеленому гаю
Під березою стою.
Через те і маю я
Теж березове ім’я
(Л. Куліш-Зіньків).
Учасники команди «Сосна» відгадують: ПІДБЕРЕЗОВИК.
Лісовик
А тепер загадка для команди «Ялина».
Всі збирають залюбки
Ці малесенькі грибки.
Восени вони ростуть.
Відгадайте, як їх звуть?
А хто вгадать не зможе,
Онук мій допоможе.
Лісовичок
У лісі сімейка
Зібралась маленька.
Стоять під пеньочком
З матусею дочки,
А там біля татка —
Тоненькі хлоп’ятка
(Л. Куліш-Зіньків).
Команда «Ялина» відповідає: ОПЕНЬКИ.
Ведуча
А чому їх опеньки звуть?
Представники команди «Ялина» відповідають: ЦІ ГРИБИ, ЯК ПРАВИЛО, РОСТУТЬ БІЛЯ ПЕНЬКІВ.
Наперед виходять хлопчик і дівчинка Маслючки.
Хлопчик Маслючок
Ми блискучі та слизькі.
Дівчинка Маслючок
Ми жовтенькі Маслючки.
Разом
На шапках блищать росинки,
Як прозорі намистинки (звертаються до глядачів).
Відгадали, в чому суть?
МАСЛЮКАМИ чом нас звуть?
Глядачі відповідають: КАПЕЛЮШКИ МАСЛЮКІВ БЛИСКУЧІ, НАЧЕ НАМАЗАНІ МАСЛОМ.
Ведуча
На сцену викликаються капітани обох команд. Капітана команди «Сосна» запитує Сироїжка.
Сироїжка
Капелюшки різні маю
І біленьку ніжку,
Та чому, сама не знаю,
Звуся Сироїжка.
Капітан «Сосни» пояснює
Ці гриби перед приготуванням не треба відварювати (на відміну від інших грибів).
Ведуча
А капітана команди «Ялина» запитує ціла група Грибів.
1-а Лисичка
Дуже люблять нас збирати
І дорослі, і малята.
2-а Лисичка
Хоч гриби ми й невеличкі,
Подивись на наші личка
3-я Лисичка
І згадай, що ми Лисички.
4-а Лисичка
То скажи, у чому суть?
Чом ЛИСИЧКАМИ нас звуть?
Капітан команди «Ялина»: ЦІ ГРИБИ КОЛЬОРОМ І ФОРМОЮ КАПЕЛЮШКІВ НАГАДУЮТЬ ЛИСЯЧІ МОРДОЧКИ.
Журі оцінює відповіді капітанів.
Лісова царівна
У червонім капелюсі
Гордовитий Мухомор
З срібним кульчиком у вусі
Вийшов з другом на бугор
(Ян Радисерб-Веля).
Наперед виходить Мухомор, показує на Бліду поганку.
Мухомор
Мій вірний друг — Бліда поганка.
Ми з нею вийшли з дому зранку.
Бліда поганка
Ах, ваше мухоморіє,
Пройдіть до осокора!
Якась нікчемна муха
Про вас дзижчить весь час,
Що ви — отруйні духом,
Що бити треба вас
(В. Кочевський).
Мухомор
Мене не треба бити,
Не треба бити й вас (показує на Бліду поганку),
Але дорослі й діти
Хай не збирають нас.
Мухомор і Бліда поганка (разом)
А чому нас так назвали,
Ви, напевне, вже вгадали.
Глядачі пояснюють походження назв МУХОМОР і БЛІДА ПОГАНКА.
Лісовик (до глядачів)
А тепер — серйозна гра.
Будь уважна, дітвора.
Ведуча
Прислухайтесь до розмови.
Кожен гриб про себе мовить.
Груздь
І я, й мої діти в великих шапках.
ГРУЗДЯМИ нас звуть, бо ростем на грудках.
Печериця
Я білява, білолиця,
Називаюсь Печериця.
Люди так мене назвали,
Бо віддавна поважали,
Не сирою мене їли,
Не солили, не варили,
А в печеню запікали
І запечену вживали.
Лісова царівна (до глядачів)
Чому ГРУЗДЯМ і ПЕЧЕРИЦЯМ
Так називатися годиться?
Діти-глядачі відповідають: ГРУЗДІ РОСТУТЬ НА ГРУДКАХ, А ПЕЧЕРИЦЯ — ЗАПЕЧЕНА.
На сцену виходять усі учасники дійства.
Лісовик
Ви у казці побували
І багато чого взнали.
Лісова царівна
Говорили залюбки
І дерева, і грибки,
Зайчик, Лисонька-сестриця
Всі розкрили таємниці.
А домівка всіх одна —
Ліс, зелена сторона.
Лісолюб
Де води хоч трохи буде,
Там і гай зелений зріс.
Усі учасники
Ліс безсмертний,
Але ж люди
Берегти повинні ліс
(Т. Масенко).
Журі («лісові родичі») визначають команду-переможця, нагороджують переможців саморобними значками та сувенірами.
ПОРАДИ ПОСТАНОВНИКАМ
На сцені можна повісити екран, на екран проектуються слайди із зображенням лісу.
Лісовик — дідусь із довгою коричневою чи темно-зеленою бородою, в зеленому вбранні, у волохатій шапці, прикрашеній хмелем або калиною.
Лісовичок — маленький хлопчик (учень 2—3 класу), схожий на гномика.
Лісова царівна в зеленій сукні, з довгим розпущеним волоссям, у віночку.
Лісник — дідусь із рушницею.
Лісоруб — хлопчик у гуцульському вбранні, з топірцем.
Лісолюб може мати в руках саджанці й лопату.
Лисичка в жовтогарячій спідничці чи платтячку, в білому фартушку, в масці.
Заєць і Їжак можуть бути в українських костюмах і в масках.
У костюмах Грибів головну роль відіграє форма і колір капелюшка.
Капелюшки слід натягти на дротяний каркас, щоб надати їм відповідної форми, або виготувати з пап’є-маше.