Зливи
Обряд зливок відбувається або на другий день хрестин разом із посхрестинами, або посхрестини – на другий день, а зливки – на третій. Уранці баба приносить «непочатої води» (такої, якої ще ніхто не пив). Кладе в корито хрестом калину, гвоздику, овес, любисток, руту, барвінок та інше зілля. Породілля ллє бабі воду на руки над ночвами і каже:
-Ти мені, бабусю, очищала душу, а я тобі очищаю руки.
Баба відповідає:
-Нехай тебе, онучко, Бог простить гріхами.
Зливки повторюють тричі.
Після цього породілля кланяється тричі:
-Прости мене, Господи, і ви, старі люди.
Баба відповідає:
-Нехай тебе Бог прощає.
Потім породілля дарує бабі сім пирогів і намітку (чепець). Воду з корита зливають у горщик. Якщо дитина хвора на жовтяницю, з цієї води роблять купіль.
Похрестини
Якщо похрестини проводять окремо, то на другий день після хрестин.
На похрестини збираються родичі, роблять «в складину» і купують горілку. Кумову і бабу саджають на борону або бідку і везуть до корчми, при цьому співають:
1.
Запрягайте, запрягайте
Да шестнадцять парь волнів,
Да повезем бабусеньку у пиво;
Запрягайте, запрягайте
Да чотирнадцять парь волнів,
Да повезем пана кума у пиво:
Запрягайте да дванадцять парь волнів,
Да повезем паню куму у пиво.
Добрий, добрий ковалічок був,
Та й ім дитинку дай радобув;
І в рученьки не хував,
І в писненьки не тупав,
Да й радобув.
2.
Ой дождавши до неділі,
Да придбав журавель до породіллі.
- Ось иди, журавель, иди до дігок,
Іще не загоївся мій животочик,
Да вже шостої да недільки
Да придбав журавель до породіллі.
- Годі ж тобі, журавель, нти до діток,
Уже ж загоївся мій животочик.
3.
Ой що вишенька, що черешенька
Білими цвітомь цвіла;
Наша Марусенька із бабусею
Хорошенько жила.
Ой и запрягайте, ой и запрягайте
Та дванадцять волнів,
Та й одвезіте нашу бабусеньку
У саменькій двір:
Наша бабусенька, наша голубонька,
Та не пивша була, –
Узяла пирожок, ще й наміточку,
Сама й пішла пішла.
(Сообщил. Новицкій).
4.
Ой у первую неділю
Дибле журавель по родиллю.
Иди геть, журавель,
Не загоївся в породіллі
Животочик.
Ой на мостую неділю
Дибле журавель по родиллю.
Прийди, прийди, журавель,
Бо загоївся в породіллі
Животочик.
(Новицкій).
5.
Бовдур, бовдурочку,
Хто нам дав дитіночку?
Кум- по лісі, кум – по дрова,
А ти, бовдур, сидів дома;
Ти дома сидів,
Чому ти не доглядів?
(Ушицький і Проскур. у.).
6.
Та внадився журавель
До бабинних конопель;
А я тому журавлю
Колом ноги поломлю.
Ой, кумцю, моя душа,
На около хороша.
Взяв кум куму за ребро:
«Ой тут мое все добро!
Взяв кум куму за тіло,
Аж са їй істи схотіло;
Завів кум в вишеньки:
«Відпочиньмо трошеньки».
(Уш. у.).
7.
І на небі, і на землі
Та гарна вість,
Що в нашой Марусечки
Синочок єсть.
Ой спасибі тому ковалю,
Що сковав дитину
Під свою годину;
І ковачь, і хотинь,
І куючи не впотів,
І ніжками не тупав,
І в рученьки не хував,
І добро, і тепло
Добувати було.
(Новицкій).
Прийшовши в корчму, п’ють за зібрані «в складину» гроші. Тут породілля дає шинкарці хліб і курку, а за це – горілку. В деяких місцях після поґребини наступають зливки і також баба приносить води немовчатої. Кладе в миску любистку, чернобилю і верби, ллє туди воду, говорячи:
- Свята вода олійна, очищай луги і береги, коріння і калину; очисть, Господи, душу і тіло породіллі, а руки баби.
Бере цю воду, ллє на руки породіллі:
- Ти, вода орданная, ти од Бога милосердного создана, прибувай з гір з джерел. Прибуй, Господи, до народженої, хрещеної, молитовної раби Божої Марусі.
Тоді породілля прощається з бабою, цілує її в руку:
- Спасибі вам, бабусю, що послухали – потрудились, нехай вам Господь ваші труди верне.
- Нехай тобі, доню, Господь поміч дає; нехай тобі дає вигоди на три роки.
Дають бабі рушник, кусок полотна, дві булки і хліб, також пляшку горілки, іноді дарують очіпок.
Є місцевості, в яких поґребини і зливок немає, або ж обходяться тільки зливками. На третій день баба варить в горщику вербу, хміль, і в цій воді купає дитини, моє родільниці ноги і скидає на руки. Обтирає наміткою руки породіллі і та дарує бабі цю наміточку.
Після того мати, взявши дитину, повинна посидіти трохи на покуті і поличкувати бабу водою. В цей же день новонародженого треба «загоняти» у рай: запалюють свічку перед образом, баба бере за руку породіллю, яка тримає на руках дитя, і веде їх в круг стола, а всі присутні стоять в стороні і запитують:
- Куди ти, бабусю, ідеш?
- У рай.
- Візьми и нас.
- Ідіть.
Розстилають полумиски на лавках навкруг стола, всі сідають і п’ють.
На сороковий день по народженні дитини, надівають на нього пояс, знятий з першого посвятившого в цей день хату. Це роблять на щасливу долю немовляти.
Через шість тижнів мати з дитиною йде в церкву за молитвою.