Десь посередині

Опубліковано Виктория Шовчко 04-01-2020

Загадкова українська душа, яка весь час шукає абсолютного ідеалу в навколішньому світі, в близьких, своїх лідерах, та кожного разу, не знайшовши, у своєму розчаруванні впадає у крайнощі, щоб знов і знов замкнути це порочне коло, забуваючи просто жити, любити, радіти маленьким дрібницям… Наочним прикладом, і водночас винятком, цих одвічних метань є легенда народження села Середнього, що на Закарпатті.

Кажуть наші пращури довго блукаючи серед зачаровуючої краси захищених від всіх вітрів закарпатських долин все не як не могли визначитися з місцем розташування свого постійного поселення — одні казали, що то має бути висока важкодоступна для ворогів гора, інші наполягали на важливості прісних не пересихаючих джерелах, треті — вважали важливішою наявність великої кількості родючих земель навкруги для ведення господарства.

Читати далі »

Націоналісти всія України

Опубліковано Виктория Шовчко 03-01-2020

Вони боролися за незалежну Україну на два фронти – проти московитів та фашистів, за що їх зненавиділи і ті, і інші. Саме за це очільника їхнього руху, Степана Бандеру, особистим наказом Гітлера було заарештовано вже через тринадцять днів після початку активної фази Другої світової (5 липня 1941 року), де він провів три з лишком років в німецьких катівнях. Вони ще десятиліття після закінчення війни успішно воювали проти регулярних частин червоної армії на всій території України. І зараз вони продовжують боронити рідну землю від російських терористів на Донбасі. Вони — українські націоналісти, страшний сон імперської Москви.

Коли імперія Романових змінила свою назву на радянський союз при збереженні тоталітарних правил існування із каральним підгрунтям силовиків, повальна насильницька русифікація крок за кроком почала захльостувати Східну Україну, усвідомлення направленості більшовицької політики на знищення національної самоідентифікації привело до ідеї збройного опору системі десятки тисяч патріотів, яких не зміг знищити навіть влаштований сталінським режимом штучний голодомор 1932 — 1933 років. Створення місцевих осередків українського визвольного руху було лише питанням часу.

Читати далі »

Цікавинки київського метро

Опубліковано Виктория Шовчко 31-12-2019

Коли київський метрополітен було відкрито, він став окрасою та гордістю всієї країни не тільки завдяки світовому рекорду (найглибша станція “Арсенальна” – 105,5м під землею) та варіюванню висот (наступна за Арсенальною, “Дніпро” – вже наземна), а й красою оформлення інтер’єрів станцій, сім з яких мають статус пам’ятників архітектури місцевого значення.

Відзначені Державною нагородою в галузі архітектури 1991 року “Золоті ворота” – шедевр українського бароко на грані смертельного фолу радянських часів – будівельники наприкінці 1980-х коричневою смальтою виклали сміливе національне гасло супротиву “Слава Україні!” Стилізовані під княжу добу мозаїчні панно аркових проходів в світлі сотень електричних світильників-свічок зачаровують своєю казковістю. Окрім естетичних переваг вона має і практичні – з’єднана ескалаторним маршем із “Театральною”.

Читати далі »

Дрогобицький Юнак

Опубліковано Виктория Шовчко 26-12-2019

Футбол з’явився в повітовому Дрогобичі під прапором Польської республіки в 1922-ому разом із філією львівської команди “Чарні”, хоча своїм складом клуб був зобов’язаний не стільки основній команді, скільки українському патріотичному тіловиховному товариству “Сокіл”. Саме з-за непрофесійної орієнтації на початковому відрізку існування команда вісім років грала на других ролях.

Після розриву відносин з Чарні, змінивши назву на Стшелєц, дрогобицький клуб в перший рік не показав скільки-небудь гідних результатів, бо чого можна було очікувати від гравців, для яких футбол був лише одним із видів гарного проведення дозвілля. Це спонукало її засновників в наступному році змінити назву на “Юнак” при значному оновленні складу, що принесло свої перші плоди вже сезону 1931 – 1932 років – команда зайняла в своїй групі “С” лідируюче положення.

Читати далі »

Адам Кисіль український миротворець

Опубліковано Виктория Шовчко 23-12-2019

Витоки його роду губляться в сивій давнині XІ століття на просторах славної Київської Русі, коли його представники вірно служили ще Володимиру Мономаху. Хоча сам Адам Кисіль народився у західноволинських Низкиничах в сім’ї Володимирського земського підсудка (заступника судді) Григорія Гнівошовича Киселя, який показав себе відважним воякою під час польсько-російської війни 1577 – 1582 років, та його дружини Терези з Іваницьких.

Десятилітнім хлопцем Адама відправили до Замойської академії (нині Польща), що славилась своїми демократичними поглядами, а тому тут навчалися нащадки таких іменитих сімей Річи Посполитої як Собеські, Потоцькі, Жолкевські і саме засновників – Замойські. До речі саме товаришування із старшим за нього на шість років Томашем Замойським забезпечило вихідцю із волинського середнього класу блискучу політичну кар’єру.

Читати далі »

Риби-ікони

Опубліковано Виктория Шовчко 20-12-2019

Чудернацькі часом людські уявлення про прекрасне, і нетрадиційне зображення в мистецтві – породження зовсім не прогресивного ХХ століття. Тим паче, що для осмислення речей у тебе довга дорога крізь безкраї простори українських степів та безкінечний Чумацький Шлях над головою з їхнім натхненням під розмірений скрип колес та плавне похитування навантаженого возу з волами в упряжці.

Вони жили як кочівники, бо шлях від копалень українського білого золота до Кримського ханства був ой який не близький по безлюдній місцевості де гуляли лише вільний вітер та лихий люд. Зберегти своє життя та цінний вантаж від жадібних до легкої наживи розбійників було не легко. Сподіватися чумаки могли лише на свою силу, віддане плече товариша та заступництво Небес. Хан навіть запровадив в 1540-ом охорону для українських торгівельних караванів та відшкодування збитків, спричинених злодіями на своїй землі (всі витрати покривав подальший перепродаж товару та мита), але втрачене життя не компенсуєш.

Читати далі »

В бій ідуть одні "старі"

Опубліковано Виктория Шовчко 19-12-2019

Народись він в іншій країні, йому б були гарантований вищі нагороди за його таку реалістичну режисуру та блискучу акторську гру, але не в радянському союзі, де треба було відвойовувати право на існування свого дітища, створюючи його майже із нічого, на голому ентузіазмі при підтримці своїх прихильників. І це не дивлячись, на те що стрічка були про улюблену “гордість” країни рад – Другу світову війну.

Культовий фільм “В бій ідуть одні “старі”“ з кошторисом всього 325 тисяча карбованців, де Леонід Биков одночасно був і режисером, і виконувачем головної ролі. Саме тоді він зміг здійснити свою дитячу мрію і хоч на коротку мить в півтори години кіноплівки стати пілотом (в юності він навіть вступив до льотної школи, але за місяць був відрахований з-за свого низького зросту в 163см). Сценарист, на знімальному майданчику командир ескадрильї Титаренко, а поза блиску софітів весь час стурбований голова картини – шалене фізичне і моральне навантаження, тим більше що за так вкрай необхідними для зйомок літаками довелося їхати в столицю на уклін до маршала Покришкіна при тихому саботажі знімального процесу директорами картини, яких за нетривалий час змінилось аж троє.

Читати далі »