Історія
Центральний міст Вінниці
Фактично їх поява була лише питанням часу і грошей, які Вінницька влада могла собі дозволити витратити на комфорт своїх містян, після появи на правобережному мисі Богу в XVI столітті з’явилися перші споруди при тому, що Вєнницький замок від початку свого заснування в ХІІІ столітті розташовувався на лівому, більш високому березі (як данина пам’яті ця місцина і зараз носить назву Старе Місто).
За відносно невеликої кількості вінницького населення, і як наслідок обмеженості потреби переміщення між берегами, протягом багатьох століть головною сполучною ланкою двох міських частин виступали поромні переправи приблизно в тих місцях, де пізніше будуть побудовані три сучасних вінницькі мости.
Значне зростання чисельності міського населення, промислово-економічний бум та інтенсифікація життя, що разом призвели до збільшення пасажиро-потоку між берегами в рази в другій половині ХІХ століття, все активніше підштовхували вінницьку адміністрацію до нагального вирішення питання сполучення через Південний Буг.
Вид на острів Кемпа
Нарешті в 1886-ом в міській скарбниці були винайдені кошти для зведення першої стаціонарної переправи через Південний Буг. Дерев’яний міст на масивних палях в районі сучасного Центрального (приблизно там, де через кілька десятиліть з’явиться електростанція) значно посприяв стрімкому розвитку міста, хоч користування переправою через річку і було платним (від однієї копійки за прохід однієї особи до п’яти — за проїзд воза), а вантажопідйомність — обмеженою.
Подальше зростання міста та обмежені можливості дерев’яної споруди всього через півтора десятиліття призвели до розробки головним архітектором Вінниці, Григорієм Артиновим (1860 — 1918), проекту нового шляху сполучення між тодішньою Поштовою (нині Соборною) та лівобережжям. Він передбачав спорудження двох окремих металевих мостів на опорах з перемичкою у вигляді північного крайця острова Кемпа.
Конструкція двох швелернних мостів вагою 442 тони кожен трохи південніше сучасного Центрального, будівництво яких було закінчено в 1902-ому, виявилася на стільки вдалою за всіма технічними характеристиками, що вже десятиліття по тому (28 жовтня 1913 року) через них пройшов перший трамвай, що поєднав залізничний вокзал на лівому березі та жіночу гімназію — на правому.
Південна частина Центрального мосту
Фактично ті мости Артинова, можливо, і досі б служили місту вірою і правдою (опори західної частини і досі своєрідним пам’ятником прикрашають східну протоку біля Кемпи), якби в 1939 році два імперських фанатика з Москви та Берліну не почали ділити Європу навпіл, внаслідок чого тікаючи червоні армійці в 1941-ому підірвали переправу.
За часів німецької окупації поряд із зруйнованими конструкціями в 1943-ому були споруджені їхні тимчасові дерев’яні аналоги, які після поновлення московсько-радянської окупації Вінниці використовувалися до 1949 року (без відновлення трамвайного сполучення через їхню обмеженість вантажопідйомності).
Новий сучасний Центральний міст пов’язав вінницькі береги в 1953-ому. В основу його масивної, виконаної зі сталі та бетону конструкції одразу були закладені характеристики на перспективу розвитку траспортного навантаження, тому і зараз, на світанку третього тисячоліття залишається однією з актуальних транспортних магістралей міста.
Архітектура
Вінницький міст через Південний Буг по Соборній
Шестипролітний арковий залізо-бетонний Центральний вінницький міст довжиною 129 метрів має по дві автомобільні та трамвайні смуги (по одній на кожний напрямок, як і пішохідних зон за бетонними відбійниками). Прикрашений він з боку річки масивними чавунними мереживними ґратами та колонами (по дві на кожному березі), які в 2014-ому прикрасила місцева та державна символіка.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград), а потім, не виїжджаючи на об’їзну, по вулиці Соборній, яка проходить в тому числі через Центральний міст.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім міським по вулиці Соборній до Південного Бугу.