Прадавня полтавська історія милосердя, яка пронизує час своєю актуальністю згуртованості та єдності громади заради тих, кому доля з малих рочків поскупилася на свою часточку родинного затишку і любові.
Відродження стародавніх українських традицій в архітектурі, як відлуння голосу предків, що крізь віки і віки сколихнув душу і генну пам’ять нащадків, щоб вогник національної свідомості не згас в буревії випробувань насуваючогося ХХ століття.
Велике крайове серце єднаючих світ залізних артерій, що принесли Буковині свіжу кров прогресу та розвитку з підтвердженням європейського статусу українських теренів, не дивлячись на століття зазіхань московських східняків переписати всесвітню історію в його заперечинні.
Головний офіс солідної комерційної установи втілений в архітектурній вишуканій величі австрійської сецесії, як матеріального втілення прихильності фінансової фортуни та вдалих інвестицій в науково-технічний прогрес.
Храм бога комерції, який пережив свій час, щоб з висоти мудрості власного досвіду з активного учасника процесу перетворитися на вчителя наступних поколінь його служителів, на яких тримається цей всесвіт.
Наочний приклад вдалого планування на проектному етапі, яке своєю багатофункціональністю не втрачає актуальності ось вже друге століття поспіль.
Дев’яносторічна історія подільського кінематографічного дозвілля, яка поступилася місцем розважливим комерційним інтересам сучасного суспільства продиктованим меркантильним ХХІ століттям.
Один з останніх легких подихів архітектурної неокласики перед тотальним засиллям монументальної помпезності важелезного сталінського ампіру, який приніс із собою радянський окупаційний режим в тяжінні до розкоші крізь призму свого невігластва.
Часточка великого, яка назавжди вписала ім’я буковинської столиці в історію, як прогресивного культурно-освітнього осередку Східної Європи.
Скромна точка відліку великої історії, одягнена в класичні шати, що ховають величезний скарб надбання світової науково-просвітницької думки по крихтах збираний людством з усіх куточків земної кулі, щоб подарувати майбутнім поколінням мудрість творення, користь пізнання та доброту вчинків.
Храм науки та культури, посталий з попелу війни як птах-Фенікс окрилена тріумфом творення над руйнівними наслідками гордині та амбіцій, щоб стати скарбницею збереженої, попри століття нищівних ударів московської окупації, пам’яті Полтащини.
Величний громадський проект, як наочне втілення рівня добробуту та заможності полтавського товариства на згадку прийдешнім поколінням.
Затишна садиба в самому серці сучасного міста, яке поступово оточило її з усіх боків, але за століття так і не змогло поглинути до кінця, залишивши на згадку про іншу Вінницю суцільно потопаючу в запаморочливому ароматі вишневих садочків та повільній течії розміреного буття колисаного самим Богом.
Яскравий приклад багатогранності таланту одного зодчого, інструментарій якого увібрав в себе все найкраще, що за тисячоліття винайшли найталановитіші творці свого європейського часу, щоб перетворити невеличке українське містечко на скарбницю архітектурних шедеврів.
Опосередкований учасник упродовж сорока років усіх надважливих для майбутньої долі Чернівців подій, рішень, коливань.., який разом зі своїм власником став автором європейського вбрання міста, яке не втратило актуальності своєї краси крізь усі випробування непростого сторіччя двох світових воєн, змін підданства, окупацій.
Витонченість класики у всій досконалості її виважених деталей, кожна з яких — маленький шедевр, а поєднання перетворює архітектурну пересічність на унікальний діамант назавжди вписавший ім’я свого творця на сторінки історичних фоліантів.
Симбіоз політико-економічних часів і архітектурних стилів покликаний залишатися на стражі інтересів полтавського суспільства, створюючи містянам комфортні умови для щасливого існування під надійним дахом досягнень цивілізації.
Одна з незвичайних перлин оберегу Круглої площі, яка ось уже друге століття ланкою третього кільця оберігає українську душу Полтави від руйнівних зазіхань бешкетника-Часу.
Прабатько сучасного міста, який пішов в безодню небуття без надії на повернення, подарувавши своєму дітищу велике майбутнє та розквіт, щоб назавжди залишитися на пожовклих сторінках історії славетністю свого буття.
Пам’ять а жовто-блакитних кольорах з тризубом на чолі, як нагадування про довгій шлях міста крізь століття випробувань, щоб слугувати світові прикладом стійкості, мужності та відданості своєму корінню крізь заборони, катування та смерть.