Серце всіх світів довоєнного чернівецького бомонду, що півтора століття задавало неофіційний темп життя всій буковинській землі, відбиваючись променями свого блиску на вічних літературних сторінках та мінливих сенсацій періодики.
Велична архітектурна красуня, в презентабельних рисах якої і не вгадаєш той одноповерховий заїжджий двір, з якого виринув прекрасний рожево-білий за свою надзвичайну вдачу закарбований в літах.
Скромний фасад як ідеальна форма для установи з дуже великими грошима, що більше трьох десятиліть в тому числі забезпечувала процвітання та перетворення буковинської столиці на справжню архітектурну корону Прикарпаття.
Нестаріюча класика, вся вишуканість якої зосереджена в легких ненав’язливих мазках руки митця, які лиши підкреслюють загальну легкість образу без візуального перевантаження деталями.
Гідний спадкоємець часу, який через два століття ледь не єдиним відтворив стародавні традиції готельєрного сервісу на центральній площі буковинської столиці, яка колись славилась своєю гостинністю «на будь-який гаманець».
Нестаріюча класика, під шляхетно-стриманими шатами якої століттями кипіла сповнене гарячих пристрастей життя багатьох поколінь, як сублімація історії цілого регіону з його радощами та прикростями.
Нестаріюча класика застигла величним лебедем одній з роз найзнаменитішої вулиці буковинської столиця нагадуванням про ті щасливі часи, коли світ і українці ще не знали, що в недалекому майбутньому їм доведеться пройти через три криваві війни, де винуватець буде один і той самий, кривава Московія.
Історія цілого міста написана невидимими чорнилами на стінах архітектурної перлини під диктовку богині молодості, весни та чистоти, чарівниці-Геби.
Символ старовинних традицій розповсюдження інформації та єднання, які передавалися з покоління в покоління, не дивлячись на зміни підданства та самого архітектурного лику міста, якому долею було призначено стати буковинською столицею.
Адміністративна велич в затишному куточку старого міста, яка без метушні та поспіху ось вже третє століття вправно виконує свої обов’язки, щоб місто не загубилося у вирії історичних подій, а його жителі не загубили пульс всесвіту.
Розкіш та вишуканість царства тендітних муз та поважних державних мужів в найзатишнішому куточку буковинської столиці, де ще в умовному «вчора» кипіло развеселе ринкове життя з його метушнею, галасом, багатолюдністю.
Архітектурний шедевр в стилі ампир як матеріальне уособлення заможності і впливовості єврейської громади в місті австрійських часів, а разом з тим – символ її відродження разом з українськими Чернівцями.
Віддзеркалення першого стовпа католицизму на чернівецькій землі, як і його прообраз крихтке та підвладне примхам часу, але по-українськи стійке з неосяжною жагою до життя, що допомагає йому протистояти всім буревіям та злій волі людській.
Вишукана стриманість аскетичного бароко сором’язливо прихована в надрах міської забудови, яку не змогли перевершити всі наступні представники місцевого храмового братства у своїх пишних шатах з безліччю малих і великих архітектурних принад.
Вишуканий шедевр, при створенні якого музи довгими днями, годинами, тижнями спочивали на плечі його автора, даруючи натхнення та наснагу появи лінія за лінією проекту на аркуші білого папіру, а бог торгівлі роками допомагав та оберігав власника, щоб його статків вистачило на втілення цього шедевру в життя.
Один з яскравих прикладів вдалої співпраці тандему архітектури та комерції, які залишили у спадок майбутнім поколінням один з шматочків пазлу чернівецької історії написаний незримими чорнилами на шпальтах її стін долями, подіями, фактами.
Перша чернівецька кам’яниця, яка разом із своїм містом пережила всі його зльоти на вершину слави і багатства та падіння у безодню радянської окупаційної реальності, щоб нескорено постати на руїнах тої, що принесла Україні війну, смерть та сльози.
Вишукано-аскетична класика актуальна у всі часи за будь-якої влади як ототожнення найвищого ступеню елегантності, коли відкинуто все зайве і місце залишилося лише необхідному з естетичної точки зору.
Будинок-легенда, будинок-загадка, будинок-шедевр, який давно перетворився на невід’ємну частину чернівецького ландшафту в якості його візитівки, що своєю славою може посперечатися з самою ратушею.
Величний корабель, який ось вже століття впевнено розсікає буремні хвилі міського життя, які оминають його обабіч, щоб продовжувати бігти в своїй щоденній метушні, не залишаючи і сліду за його кармою, а сам він залишався якорем стабільної впевненості в світанку нового дня.