Будівля на околиці, що перетворилася на одну з самобутніх намистин Середмістя, перемірявши всі запропоновані мінливою владою іпостасі, щоб врешті-решт навченій досвідом стати зберігачем місцевої історії для майбутніх поколінь.
Аскетична класика – як вимушена необхідність, взірець тонкого стилю – як дотримання професійної честі навіть в обмежених фінансових умовах.
Відроджена через три століття пам’ять про великий подвиг козацтва на чолі з полковником Іваном Богуном по захисту міста від польського загарбування з усіма негативними наслідками для місцевого населення з українською душею, мовою та релігією.
Яблуко розбрату носіїв двох протилежних думок про історичну справедливість, яке, не дивлячись на вируючі навколо нього наукові пристрасті, слугує осередком спокійного затишку на березі вічного Бугу.
Щедрий дарунок єврейській громаді Вінниці від одного з її представників, як наочний доказ благородства души, що не обмежується будь-якими соціальними рамками, якщо живе вона в ім’я найвищої мети.
Вишукана споруда, що пережила час і свій народ, змінивши кілька разів маскування задля виживання, щоб на початку нового тисячоліття бути перетвореною на антагонізм первинній релігійній сутності.
Тонка смужка землі, як наочний приклад маленької перемоги здорового глузду та соціальних інтересів над великими грошами та волею однієї всесильної людини, закарбована в камені обабыч двох світів.
Гранітні сходи, що зберегли пам’ять про іншу заможну та прекрасну Вінницю, переживши час та три режими, які прийшли на українську землю поневолювати та грабувати, а самі спочили в бозі.
Молодий старець під пильним наглядом століть, які на диво зробили його кращім ніж на зорі існування, адаптувавши під вимоги часу із збереженням первинної витонченої аскетичної краси, як нагадування про бойове минуле.
Історія прекрасного прихована за кам’яною кладкою двохсотлітніх стін, які колись розмежовували два сильних релігійних анклави у їхній одвічний боротьбі за уми і серця українських підданих, хоч вони і опинилися на боці переможених.
Пересічність та унікальність переплетені рукою майстра для звичайної адміністративної споруди, як доказ високої майстерності та гордості за свою професію.
Стара будівля з молодим серцем, яке бережно з рук в руки передавали юнаки з покоління в покоління, щоб воно в достойному вигляді зустріло світанок третього в доказ вічності життя на український землі.
Молоде в рамках історії зелене надбання красуні-Вінниці, природне в своєму невтручанні людини, прекрасне в рукотворному різномаїті її вбрання на мальовничому березі річки, де точиться одвічний мирний двобій між людиною і світобудовою із незаперечною перемогою останнього.
Куточок затишного прихистку у виру сьогодення, який відновлює краще за багатогодинний сон та п’янить голову своєю первозданністю краси сильніше за бульбашки шампанського.
Маленький палац, буцымто виринувший з дивовижної казки на сучасній центральній міській вулиці Вінниці, як нагадування про реальний вік поважної пані, яка з’явилася на мапі України не одне століття тому.
Вишуканий ренесанс в переосмисленні ХХ століття в якості взірця непідвладності часу генія мистецтва, який у всі часи залишається актуальним.
Вишуканий стиль та функціональність в наймальовничишому куточку старої Вінниці, де духи минулого спочивають в тихому зеленому мереживі старих дерев під дзвінкий щебет міських птахів.
Адаптована до реалій початку ХХ століття перлина архітектури, в якій елементи в стилі модерн вдало вплетені в осучаснену класику, а використання кожного сантиметру площ – раціональне та оптимально-необхідне.
Сполучна ланка між минулим і майбутнім, як наочний приклад спадковості часів, в якому мудрістю народу вибрала оптимальне з наявного для економії грошей та часу.
Той, хто прийшов на трансформацію від простішого стану до останнього слова інженерної науки в ім’я прогресу через вимоги зручності і комфорту, як основної його рушійної сили.