Центр активності виру міського буття Вінниці, роль якого скоригував час, але пам’ять про велике майбутнє і досі живе в закрутках вензелів та пишному оздобленні лаврових гірлянд білої зали.
Велич античного модерну на самому піку його розквіту, який нещадної рукою перервав червоний люмпен з його нездатністю до творення прекрасного в нестачі щирості душевної, простої людської толерантності, поваги до кропіткої роботи інших.
Той, хто повернувся до своїх витоків та покликанню крізь всі мінливості долі непростого для української землі ХХ століття, щоб на світанку третього тисячоліття служити уособленням непохитності справедливого судочинства вільної України.
Заковане в рамки більш пізніх добудов адміністративне серце старої Вінниці, яке продовжує оберігати спокій містян від усіх буревіїв історії в тиші зелених алей та неспішній течії життя старого центру.
Там, де живе милосердя створене людськими руками під захистом небес, щоб людство пам’ятало про шлях який веде до раю через пекло сьогоденної жорстокості через нехтування всіма законами толерантності та добра.
Прихисток стомлених душ на цій грішній землі, як промінь сонця, що пробивається крізь хмари, дарує надію і віру.
Невеличка епохальна споруда, поява якої стала символом перетворення Вінниці з невеличкого провінційного містечка на крупний торгівельно-промисловий центр з розвиненою інфраструктурою.
Віха на згадку про ту далеку Вінницю заможну та ставну, яка бачила попереду лише прогрес та розквіт, а побачила голодомор, війну та руїну московських окупантів.
Один з багатьох і по-своєму унікальний будинок, фасад якого красномовніше розповідає історію його буття за офіційні документальні джерела, де про такі дрібниці зберігалося обмаль інформації.
Одна з архітектурних намистин в стриманому європейському вбранні головної прикраси міста на березі Південного Бугу, яка ось вже століття примудруюється бути актуальною в своїй здібності швидко адаптуватися під вимоги часу.
Той, хто пройшов три етапи свого становлення через полум’я перетворення щоб стати тим, що він є на зараз, весь цей нелегкий шлях достойно виконуючи свою високу просвітницьку місію.
Вся вінницька історія останнього століття закарбована у величі нашарування часових змін, як нагадування про швидкоплинність буття та непередбачуваність результатів примх долі, що іноді перетворює звичайність на шедевр.
Грецьке минуле величного купця закарбоване в кам’яних стінах затишного маєтку на березі Південного Бугу, як нагадування про ті щасливі часи, коли Вінниця була щасливим мультикультурним європейським містом.
Відроджена самобутня перлина міської забудови, з якої починалася припорошена сивиною історія старого кварталу в обрамлені зеленого оксамиту в трьох кроках від жвавого центру.
Величний страж світлого шляху всесвітньої мудрості, який нарешті був відкритий для прекрасної половини людства через століття опору московського окупаційного керівництва, що завжди грало на боці невігластва.
Архітектурна перлина, якій долею судилося пройти крізь чималі випробовування на своєму життєвому шляху, але так і залишитися вірнопідданою її величності Освіти попри жах руйнування та перетворення, що приготували їй невгамовні люди.
Породження довгої безкровної війни двох протиборчих тіньових партій впливу вінницького фінансово-політичного світу кінця XIX – початку XX століть та пліток про приїзд вінценосця, яким так і довелося були втіленими в життя.
Переможений і переможець архітектурних баталій, в топку яких були кинуті величезні кошти та енергія сотень людей, щоб стати кам’яним пам’ятником могутньої україно-французької коаліції.
Затишна оселя одного із стовпів дорадянського вінницького суспільства, де він відпочивав від службових справ та зла, яке прийшло в цей всесвіт в людській подобі, щоб творити свою чорну справу під сонцем.
Витончена перлина венеціанського зодчества з усіма притаманними йому рисами, що загубилася в тиші старої вулички одного з наймальовнычиших українських містечок, переживши на своєму віку війни та занепад, але не втративши свого зачаровуючого шарму.