Давня святиня, яка помирала і відроджувалася, але душею завжди лишалася зі своєю українською громадою, щоб встояти крізь всі іспити та примхи бешкетника-Часу з його війнами, змінами політичних режимів, церковними гоніннями.
Наочний доказ толерантності та християнських цінностей в якості єдиного храму інтернаціональної громади, яка пройшовши нелегкий шлях української незалежності, щоб стати єдиним цілим.
Прекрасна нічна квітка, яка своїм прекрасним образом назавжди причаровує серце кожного, хто хоч раз побачив її неземне сяйво багаторазово відбите на хвилястих брижах швидкого потоку Південного Бугу.
Великий дар щедрої души мецената, який назавжди вписав золотими літерами своє ім’я в історію України, перед яким схилять свої коліна в подяки майбутні покоління.
Найдавніша збережена споруда міста на березі Південного Бугу, на стінах якої невидимими історичними чорнилами викарбувана весь літопис Подільського краю починаючи з Пізнього Середньовіччя.
Той, роль та значення якого два століття московська окупаційна влада намагалася всіляко затерти змінами статусного призначення, але він встояв, щоб розквітнути з поверненням української незалежності.
Замок з старих українських казок в самісінькому центрі ділової Вінниці, де в чудернацьких закрутках спочивають духи історії, лише на мить сполошено прокидаючись від дзвінкого молодого сміху чи гучного автомобільного гудка.
Храм науки та просвіти, який служить на благо міста вже друге століття, щоб омріяне майбутнє стало реальністю з урахуванням помилок і досвіду минулого.
Одна з найстаріших зелених окрас міста, яка починала свою кар’єру як комерційний проект, а перетворилася на загальноміське дітище з крапелькою душі багатьох поколінь вінничан.
Меморіал під відкритим небом, який закарбував всі печальні і радісні віхи в житті Подільської землі в повчанні нащадкам задля запобігання фатальних помилок минулого.
Маленький промінь християнської надії в старовинному затишному закутку скорботи і печалі, де знайшли свій останній спокій та примирення вчорашні вороги.
Маленька релігійна перлина, загублена в зелені столітнього нині парку, а раніше останнього земного притулку, яка встояла проти божевілля радянського атеїзму та двох світових війн.
Зелене серце Вінниці, десь глибоко в надрах якого зберігається пам’ять про тих, хто першим ступив на цю землю і вирішив заснувати тут місто, яке стане крізь всі примхи часу однією з головних перлин Поділля.
Той хто був безпосереднім учасником всіх найважливіших подій в історії міста за останні чотириста років, щоб на світанку нового третього тисячоліття перетворитися на улюблене місц відпочинку, де в гілках пишних крон дерев мешкає таємниця.
Бронза на граніті… вишуканий в своїй невимушеності, реалістичний в своїй майстерності пам’ятник великому співакові української землі, на який по копійці збирало, за який роками боролось місто на березі Південного Бугу.
Велика шана вінничан закарбована в бронзі, як маленька крапля подяки тому, хто боровся за Україну в ті далекі часи, коли населення країни знаходилося в тотальному рабстві московських окупантів і будь-який супротив міг закінчитися для непокірного фатально.
Той, хто пережив переродження з надійним збереженням в своїх глибоких льохах крізь війни та сіру буденність радянської окупації середньовічних вінницьких таємниць, до яких так і не змогли дістатися сучасні науковці, щоб порадувати новими відкриттями майбутні покоління.
Столітня історія багатого надбання та гірких втрат під одним дахом, яка слугує нематеріальним правонаступником тих, хто стояв біля витоків духовності Вінниці на лівому березі Південного Бугу.
Взірцевий приклад міщанської забудови з її дбайливістю, тонким розрахунком та ґрунтовністю, яка допомагала більшості її представників на всіх теренах України пережити важкі часи московської окупації та гірки події з нею пов’язані.
Представник купецтва монументальний в моїй приземкуватій архітектурі та чарівний в своїй забаганці відповідати вишуканості стиля, якій на порозі третього тисячоліття зберігає десь в закутках своєї пам’яті образ старої розкішної Вінниці.