Невеликий особняк того, хто поклав своє життя до ніг норовливої матінки-природи приазовських степів, щоб хоч на крапельку пом’якшити її душу, таку гордовиту і непокірну до свого кращого, але недосконалого творіння.
Останній притулок хрещеного батька рукотворного дива серед пустелі, по якій століттями гуляли лише буйні вітри перекотиполем та зрідка проносилися армії в пошуках битви за нічийну землю.
Життя після смерті як доказ тріумфу справедливості нехай роки і роки по тому всупереч волі безжального Хроноса та людській байдужості суєтність буття.
Візитна картка Мелітополя торгівельного, що незримою ниткою пов’язує міське минуле і майбутнє крізь примарний шум радянського небуття.
Все ще одухотворена величність кілька стомлена під вантажем важкого століття, яке всіма силами намагалося її знищити, але небеса не дозволили здійснити святотатство.
Найстаріша православна святиня Мелітопольщини прекрасна в своєму забутті і готова до нового життя під покровом православного хреста.
Подарунок з далекого минулого прийдешнім поколінням заради щастя здорового буття в коротку в історичних масштабах мить перебування на цій старій землі.
Одне з унікальних витворів природи злегка облагороджене людською рукою в красивому обрамленні мінливості пір року і постійне в своєму маленькому чаклунстві.
Європейська скарбниця петрогліфів, яка дивом зберегла п’ятитисячний історію української землі очима її очевидців в малюнках і зображеннях на межі реальності і містики.
Чудо природи, як маяк вічності, серед безкрайнього українського степу, якому поклонялися і боготворили, а потім покрили пеленою забуття на довгі століття.
Маленька витончена перлина храмової архітектури, що причаїлася в українській глибинці десь між безмежним блакитним небом і золотом осіннього степу як останній подих епохи і промінчик зорі для майбутнього.
Відроджений з небуття притулок для віруючої душі, що шукає спасіння і прощення серед тужливої прози буття і порочності людського життя.
Зелена перлина Східної України, століттями обласкана теплим сонячним променям, оновлена прохолодою північних вітрів, напоєна водами стримконогої річки і… сильно пошарпана людською рукою.
Дорогоцінний спадок минулого, який багато століть служить невдячному людству, маленькими кроками йдучи в небуття, щоб колись назавжди припинити своє існування.
Відлуння минулого, яке кануло в Лету мільйони років тому, породивши праісторію людства і сучасної топографії української землі.
Унікальне творіння витівниці-природи, яка рукою художника малювала його століття за століттям, що в рамках вічності дорівнює лише миті, створюючи неповторний шедевр, який має мало аналогів у світовому масштабі.
Верх досконалості дерев’яного зодчества серед казки українських безкрайніх просторів десь на кордоны між небом і землею в надії на вищу благодать і прощення всіх гріхів.
Відроджена святиня в новому вигляді, з новою духовною складовою, але під старим іменем на колишньому фундаменті як доказ непідвладності істинної віри волі людській.
Одна з історичних віх в розвитку східноєвропейської цивілізації, відбита на золотих донних піщинах під захистом кристально-чистої броні, над якою невладні безжалісний час та нещадна людина.
Досконалість буття майстрині-природи, щедрою рукою подарована своєму найдосконалішому і найстрашнішому творінню на землі як зразок творення і натхнення в ім’я майбутнього з урахуванням помилок минулого.