Загублене десь в глибинці Слобожанщини вікове диво плідної творчості людини та природи як незаперечність тріумфу творення над руйнуванням і життя над небуттям всупереч злій волі амбітних тиранів.
Один з кращих зразків східноукраїнської садибної архітектури вирощений в трепетній любові одних і кинутий голодному часу на потіху іншими, але збережений милостивою рукою її величності Історії.
Зелена перлина Харківщини, загублена серед її безкрайніх лісових просторів в ароматі хвої, тихому шепоті листя, срібному наспіві кристально чистих струмків.
Творіння декількох поколінь майстрів як пам’ять про гідних творець свого часу, які змогли створити живе полотно, яке пережило їх на століття.
Велична перлина загублена в глибинці слобожанської землі серед розкоші малахітового лісу як справжній тріумф творення над руйнівною силою війни і жорстокою волею тиранів.
Архітектурна симфонія, що створювалася протягом століть різними архітекторами, але втілила в себе всю гармонію світу.
Останній свідок колишньої величі міста загубленого в Таємних горах, що не раз рятували життя від руйнівних татарських орд.
Символ щедрого дару долі оповитого легендами, овіяного вітрами змін, як матеріальне підтвердження швидкоплинність часу в контексті людського життя та її величності Історії.
Тричі народжений з небуття милостивою рукою своїх господарів, не дивлячись на всі політико-економічні державні перепони і неприємні дарунки долі.
Величний храм віри, що перетворився на храм музики, щоб в пориві єднання увібрати в себе всю силу і могутність величі незримого духовного всесвіту.
Останній оплот віри тих, хто колись був основною складовою рівненського товариства, накладаючи свій неповторний відбиток на його історію.
Маленький храм великої громади розчиненої в примарною серпанку Другої світової війни з волі двох тиранів, як гірке нагадування про незліченні жертви жорстоких амбіцій і безоглядної жаги влади.
Та, чиєю рукою була народжена перлина рівненської землі, щоб через багато століть бути увічненою в мармурі вдячними нащадками.
Жінка, що в середньовічному царстві чоловіків побудувала справжню цитадель волі і духу, як підтвердження переваги особистісних якостей над середньовічними гендерними забобонами.
Символ народження нової високодуховної держави в самому серці старого міста як матеріальне втілення тієї могутньої національної сили, яку не змогли зломити сім століть в чужій неволі.
Українська сучасна еклектика в усій волинської самобутності, майстерно втілена в монументальності форм і витонченісті архітектурних штрихів.
Його стіни – колись єдина запорука порятунку місцевих жителів у вихорі нещадних воєн, а нині – безмовне нагадування про колишню славу і велич Волинської землі, похованих десь поміж пожовклих сторінок її величності Історії.
Обладунки давно втомленого від війни лицаря, погляд на які ятрить минулі рани і не дає забути всіх ворогів, під якою б маскою вони зараз не ховалися.
Великий творець острозької землі, який століттями намагався привнести в це непередбачене та жорстоке життя острівець миру, спокою і добра.
Обитель духу перетворена на обитель знань з тим щоб на землі стало трохи більше мислителів.