Історія
Парк в Шарівці
На самому початку XIX століття, коли всім підданим здавалося, що нарешті і східна імперія двоголового орла вступила, хоч із запізненням на два століття, в епоху творення, а мир і спокій будуть тривати вічно, оборонні споруди стали у місцевих феодалів не в честі. Смаки розпещеної заможної публіки повернулися в бік прекрасного природних витоків, до сублімації життя у всіх його проявах як вищого досягнення всесвіту. Саме тоді навколо розкішних перлин особняків-палаців з’являються гідна оправа з зеленого оксамиту флори. Чого стоять всесвітньо відомі українські Софіївка і Качанівка.
Слідуючи моді багато приватних землевласників того часу завели звичай облагороджувати прилеглу територію своїх садиб маленькими чудесами садово-паркового мистецтва. Не обійшли стороною нові віяння і невелику садибу в шістдесяти кілометрах від серця Слобожанщини, де в першій чверті XIX століття Петро Савич Ольховський поряд з будівництвом першого кам’яного особняка-палацу фамільної резиденції закладає власний парк.
Альтанка Шарівського парку
Перша рукотворна зелена перлина Шарівки була заснована за схилах і в долині природної балки, на вершині лівого схилу якої ось вже сторіччя існувала слобода. Прилеглий до майбутнього палацу ландшафт як не можна більш сприяв створенню пейзажного парку, бо вікова діброва, що розкинулася на схилах байраку, та невеликий став в низині дозволили створити його з мінімальними витратами часу і фінансів.
Гідним продовжувачем починання Петра став той щасливчик, котрий виграв у нього садибу разом з палацом і вже влаштованим парком в середині XIX століття – як ботанік-любитель харківський губернський секретар Християн Гебенштрейт (1818 – 1885) був не настільки захоплений самими будівлями свого нового придбання, скільки облагороджуванням навколишнього його царства Флори.
Липова алея Шарівської балки
У період господарювання Християна в Шарівському парку з’являються численні представники рідкісних для цієї місцевості та декоративних порід дерев та чагарників, а його збільшена до сорока гектар територія приймає місцями регулярні риси, що лише додає зеленій перлині ще більшої чарівності.
Син і спадкоємець Гебенштрейта Мікель, не відчуваючи настільки сильною прихильності до Шарівки як батько, в червні 1894-ого продає маєток з усім майном багатому цукрозаводчику Леопольду Кенігу (1821 – 1903), і для парку настає зоряний час – для його облагородження запрошується майстер ландшафтного дизайну Георг Фрідріх Куфальдт (1853 – 1938), а полотном для творчості стає величезна площа в сімдесят гектар садибних просторів.
Регулярний парк
Саме його стараннями і необмеженим фінансуванням Кенігів (після смерті батька зеленим оздобленням займався Фрідріх, хоча офіційним господарем вважався його молодший брат Леопольд) Шарівський маєток став перлиною палацево-паркового мистецтва, де комплекс великий господарських будівель і велична будівля оновленого палацу рукою талановитого художника були гармонійно вписані в зелене обрамлення на схилах балки: тераси з ажурними парапетами каскадом спустилися до дзеркальної гладі става, за особняком розкинувся розарій, два питомих з артезіанської свердловини фонтани оголосили шарівські простори своїми срібними голосами, серед зелені сховалися майданчики для лаун-тенісу і крикету, а на Цукрового гірці дурманила своїм ароматом липова алея.
Після силового захоплення східної України кривавими радами на початку 1920-х маєток, як і вся приватна власність країни, було реквізовано на користь «народу»; самі брати Кеніг емігрували в Німеччину, а їх резиденція була віддана під потреби тубдиспансеру. І якщо в міжвоєнний період ХХ століття комплекс підтримувався у відносно непоганому стані, то після Другої світової парк поступово занепадав, а природа відвойовувала раніше втрачені позиції.
Палаций став в Шарівці
Про належний догляд за перлиною в Шарівці згадали лише через півтора десятиліття після здобуття Україною незалежності і виселення в 2008-ому з пам’ятки архітектури та садівництва інфекційного закладу. Тоді ж у зв’язку з загальним занедбаним станом маєтку лише поступово почав оживати і парк, хоч і втративший зачну частку своїх перлин (зі ста п’ятдесяти видів через століття залишилося менше половини).
Архітектура
Шарівський парк на поточний момент є без сумніву кращим представником садово-паркового мистецтва Слобожанщини. Час практично зберіг його основні риси рельєфно адоптовані до величезної площі в 39,3га з досить крутими схилами балки глибиною 32м і довжиною близько 2 км, дзеркальним ставом (площа 1,4га) прорізаним аркою мосту. Носячи сліди змішаного планування (регулярна навколо палацу і на вершині цукрової гірки, ландшафтна на всій іншій території), зелена перлина прекрасно пов’язує всі будови комплексу, підкреслюючи домінанту палацу.
Бічна хвіртка парку
Доглянуті клумби перед центральним південним фасадом палацу, центром яких колись був фонтан, партерним каскадом терас одягнених в кам’яне вбрання підпірних стін та парапетів з ажурними балясинами збігають до ставка оперезаного короткими алеями пірамідальних дубів.
За ставком починається нерегулярна паркова частина, в якій хаотично розкидані ландшафтні групи, куртини та галявини пов’язані з трьохсотрічними представниками древньої діброви. Короною же пишноти Цукрового гірки служать п’ять паралельно струнких рядів липової алеї, що йдуть уздовж схилу.
Видові майданчики відкритих полян з поодинокими деревами (ялинами колючими сизими, ялинами звичайними, смереками, тополями білими, ялівцем віргінським) пов’язані між собою цілою мережею стежок з ландшафтними групами дерев і чагарників, яких зараз налічується близько сімдесяти видів. Причому на північному схилі балки переважає дуб черешчатий (найстарішому представнику 760років).
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Харківська обл., смт Шарівка.
Посилання
- Історичні факти. Дурна слава або гарний краєвид з вікна
- Легенди. Солодке диво для доньки
- Легенди. Камінь кохання
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ростов-на-Дону) або Р46 (Харків – Охтирка) / Р45 (Суми – Богодухів), а потім по Т2106 (Старий Мерчик – Краснокутськ) до повороту на Шарівку. Перед ставком повернути праворуч і два кілометри прямувати до стоянки перед садово-парковим комплексом.
Громадським транспортом з Харкова (автовокзал №2) до Шарівки, а потім до центральної брами палацу пішки два кілометри на південний захід (поворот праворуч).