Історія
Річка Смотрич, як символ захисту і життєвої сили однієї з найбажаніших твердинь на кордоні сходу і заходу, століттями вірно служила господарям міста на вершині плато даючи їм не тільки постійне джерело цілющої вологи, але і хліб насущний – біля самого підніжжя Кам’янець-Подільського замку ще на початку ХХ століття на обох її берегах з боку Руських фільварок височіли два водяних млини, що забезпечували місто хлібом насущним.
Але з приходом нових технічно прогресивних часів (перша чверть ХХ століття), коли в роботу вступали все нові потужніші і продуктивні машини, кам’янецькі жорна з їх розмірним поскрипом колес і відносно невеликими обсягами вироблення назавжди зупинилися.
Їм на зміну прийшло народжене в епоху індустріалізації молодої країни рад нове досягнення науково-технічної думки, покликане дати новий імпульс старому місту, яке пливе над обривами каньйону – міні гідроелектростанція.
Реалізація проекту, урочисто закладеного 18 травня 1930 в рамках масштабної державної програми електрифікації, майбутнього серця кам’янець-подільського пульсу знайшла гідне завершення п’ять років по тому.
Нарешті під кінець 1935-го і у древнє місто над Смотричем прийшло перше електричне світло, втіливши в життя всі надії нового правлячого робітничо-селянського ладу.
Протягом всього нетривалого життя Радянського Союзу гідроелектростанція, що дивом уціліла в жорнах Другої світової, коли лише завдяки стрімкості натиску військ 1-го Українського фронту її не встигли підірвати в березні 1944 року відступаючі німецькі частини, справно виконувала свої функції хоча і втратила своє першорядне значення після підключення міста до загальної мережі.
Початок нової незалежної пори в історії України на рубежі тисячоліть мало що змінив у долі ГЕС Кам’янця: все так само розмірено течуть через її греблю води Смотрича, все так само швидко біжить по дротах вироблений нею струм, лише активи перейшли в приватні руки, та частина приміщень була перероблена під недорогі готельні номери.
Архітектура
Побудована з білої цегли двоповерхова будівля кам’янецької електростанції біля південного підніжжя Замкового мосту є візуальним протиставленням сучасності минулими часами, відбитим у дерев’яній архітектурі Хрестовоздвиженської церкви поруч і фортеці на гребені скелі.
Асиметричність його прямокутних периметрів, розділених ризалітом сходового маршу центрального входу на дві частини, відрізняє лаконічність зовнішньої обробки властивої подібним спорудам аналогічного часом спорудження, при цьому не виключаючи деяку вишуканість загального оформлення: різнорівневість окремих його частин підкреслена прямокутником декоративного фронтону і двосхилим дахом.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Карвасари, 4.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці), яка Кам’янцем прямує вздовж пр. Грушевського та Хмельницького шосе. Далі повернути на вул. Луначарського південної околиці міста (змінює назву вул. Карвасари), яка виходить на Руські фільварки.
Або трасою Е85 (М19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до села Товстого, а потім по дорозі Р24 (Р48) до Кам’янець-Подільського. По місту: Орининське / Жванецьке шосе до Об’їзної вулиці, яка переходить у вул. Карвасари.
Громадським транспортом до Кам’янеця, а потім – маршрутним таксі до Руських фільварок, де розташована будівля гідроелектростанції.