Історія

Улюблене місто, хоч і захищений від непрошених гостей стрімкими скелями Смотрицького каньйону, після століття (XV – XVI) запеклих боїв, що траплялись із завидною регулярністю, за право володіння Подільською перлиною гостро потребуло підвищеної уваги своїх жителів. Так був розроблений план по значній модернізації фортифікаційних споруд Кам’янця-Подільського, втілення в життя якого лягло безпосередньо на плечі його мешканців.

Зміцнення північній частині міста з брамою було доручено в тому числі ремісничому цеху кушнірів, на кошти яких повинна була зводиться оборонна башта, що захищала одні з давніх воріт Кам’янця з боку більш пологого північного схилу плато над Смортічем. Будівництво її було розпочато в 1865 році.

Однак грандіозність плану позначилася на швидкості його здійснення – невеликий по суті містечко було не в змозі своїми силами втілити його в реальність, тому закінчення будівництва вежі, що офіційно отримала ім’я короля польського і великого князя литовського Стефана Баторія (1533 – 1586), а в народі іменувалася по цехової приналежності Кушнірською, відстрочилося на цілих двадцять років – до 1585 року.

Двісті років вірою і правдою служила башта своїм володарям в якості надійного стража і одного з міських зерносховищ, побачивши на своєму віку еліту литовського лицарства і османські полчища, стрункі ряди польської армії і лиху козацьку кінноту.

Справно виконуючи свій обов’язок твердиня Стефана Батиров поступово занепадала, і в другій половині XVIII століття постало нагальне питання про її реконструкцію – так народився на світ проект Яна де Вітте (1716 – 1785) надбудови двох ярусів основного периметра будівлі та східній прибудови, який був здійснений з дозволу польського короля Станіслава Августа (1732 – 1798) в рік смерті автора.

А вже через лічені десятиліття Кам’янець-Подільський за допомогою військово-політичних дій опинився під владою імперії двоголового орла (1792 рік), для якої місто з його твердинею незабаром втратило своє оборонне значення, що перетворило комплекс північних воріт частиною на палац Мельпомени театру Яна Пекарського (з 1856 року колишні приміщення магазину турецького бастіону були переоблаштовані під зал), інша ж частина приміщень Кушнірською вежі з прибудовами так і продовжувала виконувати складські функції.

Мирне співіснування під одним дахом двох протилежних світів – духовного і тілесного (хоча на зорі нового століття частину оборонної стіни поруч з Вітряною брамою і розібрали, порушивши цілісність комплексу) пліч-о-пліч тривало аж до революції 1917 року і Громадянською війною, що надувала за неї, коли питання мистецтва відсунулися на задній план у зв’язку з повсюдно пануючою розрухою і злиднями.

І хоча практично через кілька років (в 1928 році) після встановлення на Поділлі радянської влади комплекс міських північної Вітряної брами був узятий під захист держави як пам’ятник архітектури з підтвердженням статусу після чверті століття і Другої світової (1956 рік), він ще не один десяток років продовжував служити складським потребам місцевих організацій.

Зараз вежа Стефана Баторія є невід’ємною частиною вигляду національного історико-архітектурного заповідника старого Кам’янця з його принадністю старовини і легким нальотом в’янення.

Архітектура

Кам’яний семиярусний прямокутник із закругленням з північної сторони периметр довжиною з півночі на південь двадцять сім з половиною метрів Кушнірської башти XVI століття будови згідно з планом захисту міста мав служити головним опорним пунктом північного боку Кам’янецького плато, прикриваючи одну з міських брам, береги якого над Смотричем більш пологи і легкодоступні.

Її внутрішній об’єм під двосхилим дахом з кам’яним щипцом міського фасаду візуально розчленований двома опорними колонами, що служать опорою для арок і перекриттів двох верхніх ярусів з горизонтальною тягою пізнішого спорудження (XVIII сторіччя).

Обороноздатність вежі забезпечували множинні бійниці двох типів (з розширенням назовні і з звуженням назовні). При цьому північно-східний фасад колись був посилений навісною бійницею, від якої до наших днів дійшли лише фрагменти. ЇЇ функцією був захист примикаючих з півночі Михайлівських арочних воріт комплексу.

Більш рання західна прибудова в’їзних Вітряних воріт комплексу з наскрізним арочним проїздом і симетрична їй за архітектурним стилем східна прибудова (XVIII сторіччя) представляють собою двох’ярусні прямокутні периметри під односхилим дахом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, Старобульварний спуск.

Посилання

• Легенди. Златі кучері Аурініі

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М 20 (Житомир – Хмельницький – Чернівці). У Кам’янці прямувати: Орнінское / Жванецьке шосе – вул. Паніна – вул. Замкова – вул. Старобульварна, яка переходить у вул. Татарську, що закінчується у Руської площі з Кушнірською вежею.

Або Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці), а потім уздовж Хмельницького шосе / пр. Грушевського – вул. Князів Коріатовичів, яка перетинаючи Новопланівський міст потрапляє в Старе місто. Далі по вулиці Троїцькій; повернути на вул. Зарванську, яка виходить до Вітряної брами.

Громадським транспортом до Кам’янець-Подільського. А далі – маршрутними таксі в Старе місто до Троїцької площі, звідки пішки 5 хвилин ходу вздовж вул. Зарванської в північному напрямку до башти Стефана Баторія.