Фортечні укріплення Жовкви

Історія

Західна частина оборонної стіни жолкевських фортечних укріплень Західна частина оборонної стіни Жолкевській фортеці

Фамільна резиденція, яка стала б гордістю майбутніх поколінь – честолюбна мрія воєводи російського Станіслава Жолкевського ( – 1588), для втілення якої в життя він залишив нащадкам невелику ділянку галицької землі в двадцяти кілометрах північніше Львова, отриману в нагороду за вірну та віддану службу в 1556 році. Так почався довгий шлях переродження невеликого селища Винники.

Здійснення ж нелегкого завдання лягло вже на плечі його спадкоємця – Станіслава молодшого (1547 – 1620), який, будучи обдарованим політичним і військовим діячем Речі Посполитої, зміг завоювати собі заступництво правлячого польсько-литовського короля Сигізмунда III (1566 – 1632), що дало йому не тільки кошти, а й владу виконати замислене.

Розробка плану будівництва укріпленого міста по імені Жовква (названа в пам’ять про старовинне родове гніздо на Люблінщині) на початку 1590-х була надана одному з видатних львівських зодчих свого часу – Павлу Щенслівому ( – 1610), який скористався для його практичного здійснення прогресивними ідеями середньовіччя про “ідеальне місто”.

Вдало вибраний ландшафт (оточена з трьох боків топкими берегами озера рівнина) дозволив в найкоротші терміни звести (закладений у 1594 році) основоположний якір майбутнього міста – чотирикутний периметр замку з оборонними вежами по кутах, що став відправною точкою фортечних укріплень.

Цегляна кладка фортечних укріплень замку Жолкевських Цегляна кладка фортечних укріплень Жолкевського замку

Від твердині, покладеної рукою творця проекту Жовкви у вершині п’ятикутника оборонного периметра, в північному і східному напрямках через три роки (1597) почалося будівництво фортечних стін, в товщі яких для повідомлення із зовнішнім світом були закладені четверо воріт (Глинські, Львівські, Звіринецькі і Турінецькі).

Завершення грандіозного задуму в камені не побачили ні його автор, ні ідейний натхненник – фортечні укріплення були закінчені в 1621 році, коли вже десять років не було на світі Павла Щенсного і за рік до цього в бою під Цецорою склав свою голову Станіслав разом зі своїм сином. Рід Жолкевських по чоловічій лінії перервався, але їх мрія – жила.

Передаючись по жіночій лінії, оборонний місто, тим не менш, не втрачає своєї актуальності – в 1626 році його додатково зміцнюють земляним валом з равелінами по зовнішній стороні, а в незахищеній драговиною частині ще й водяним ровом.

Ці завбачливі заходи врятували Жовкву від захоплення в 1648 році татаро-козацькими військами під проводом Богдана Хмельницького (1595 – 1657), хоч і не вберегли сімома роками пізніше від входження загонів козаків під час останнього етапу повстання.

Південно-східна частина оборонної стіни жолкевських фортечних укріплень Південно-східна частина оборонної стіни Жолкевській фортеці

У такому вигляді фортечні укріплення міста через пів-століття (в 1670 році) зустріли нових власників з родини Собеських, коли фортечні укріплення були поставлені на захист життя царюючої особи Яна III (1629 – 1696), у зв’язку з чим в 1677 році проводиться їх капітальний ремонт і деякий оновлення.

Ще століття ці стіни і вежі стояли на варті спокою жителів Жовкви, але з відносно стабільним встановленням кордонів держав після фактичного розпаду Речі Посполитої, потреба в потужних фортифікаційних спорудах відпала, що призвело до занепаду укріплення на північних підступах до Львова – в 1787 році власником замку стає Адам Юзефович, який здає його міській владі в оренду, а стіни і башти були визнані власністю магістрату.

Після цієї події фортечні споруди починають розбиратися на камінь. Разом зі стінами звертаються в прах і міські брами. Так лише дві з них (Звіринецька і Глинська) пережили жахливу пожежу часів Першої світової війни в 1915-ому, і то лише з тим, щоб у мирний післявоєнний час другі з них були розібрані для проїзду військової техніки військових частин Радянської армії, що базувалися в місті.

Визнання державою історичної цінності Жовкви в 1994 році призвело до присвоєння її центру статусу історико-архітектурного заповідника, інтерес до якого в контексті середньовічної Європи рік від року все зростає, що повернуло місту втрачені в 60-х роках ХХ століття головні ворота, які колись відкривали шлях до столиці Польського королівства.

Архітектура

Вхід в підземні споруди укріплень Жолкевської фортеці Вхід в підземні споруди фортечних укріплень Жовкви

Від п’ятикутного оборонного периметра з чотирма воротами площею в п’ятнадцять гектар, що фланкували по кутах, а так само в центрі північних і південних відрізків, земляні равеліни з водним ровом у незахищеній болотистими берегами озера північно-східній частині, нині залишилося не так вже багато.

Крізь століття практично зберігся в первозданному вигляді замок Жолкевських, розташований на чолі орієнтованого на південний захід п’ятикутника фортечних укріплень, від якого в північному і південно-східному напрямку відходять дві ділянки оборонної стіни з Глинською (колишня центральна, що відкривала шлях на Краків) та Звіринецькою (виходить в бік парку) брамами.

Дозорних веж з минулого до наших днів збереглося лише дві: чотириярусна захищаюча Краківські ворота (за сумісництвом виконувала функції дзвіниці костелу святого Лаврентія) і кругла двоярусна комплексу Домініканського монастиря. Над фундаментом третьої вежі в північно-західній частині колишніх фортечних укріплень зараз височить житловий будинок.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, Львівська обл., м. Жовква.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М09 (E372) (Львів – Жовква – Рава-Руська), а потім в центр міста по дорозі Т1425 (Івано-Франкове – Жовква – Кам’янка-Бузька). Здебільшого збереглися фортечні укріплення розташовані навколо Вічевої площі.

Громадським транспортом до автостанції Жовкви (розташована на вул. Василіянській), де розташований один зі збережених ділянок міських фортифікаційних споруд, а потім – у центр міста, що розташований на паралельній вулиці.

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Фортечні укріплення Жовкви на мапі

Обговорити статтю в спільноті