Історія
Давним-давно, коли місто по імені Тернопіль тільки починало вписувати перші рядки в фоліант своєї історії розпочатої з будівництва замку на вершині пагорба в 1540 році, на місці майбутнього зберігача його зеленої душі в силу географічних особливостей місцевості була визначена західна лінія місцевої оборони, що стало причиною виникнення тут високих кам’яних стін, які через зовсім невеликий проміжок часу вмили кришталеві води штучного озера (до середини XVI століття проект був благополучно завершений).
Останнє придбання на чотири без малого століття (з невеликим інтервалом, коли дамба на річці Серет в 1675 році була зруйнована під час чергової польсько-турецької війни) стало приводом невичерпної радості для місцевих жителів, виконуючи нарівні з фортифікаційною функцією і громадську як джерело риби та води для господарських потреб, у зв’язку з чим все узбережжя тернопільського става перетворилося на рибальську вотчину.
Втрата Тернополем ключового оборонного значення і вдосконалення військової техніки призвели до того, що наприкінці XVIII століття, коли Галичина перебувала вже під владою австрійської корони, сильно пошкоджені в часи бурхливого пізнього середньовіччя фортечні стіни і башти (в тому числі ті, на місці яких у майбутньому з’явиться парк ім. Тараса Шевченка) було дозволено розібрати на будівельний матеріал для міських споруд.
Дві світові війни ХХ століття стерли в обличчя землі всі нагадування про колишні міські укріпленнях, а останнім штрихом, що довершив безрадісну картину забуття в самому серці стародавнього історичного центру, стало зникнення штучного озера.
Лише в 1950 році, коли всі жахи воєн залишилися позаду і в серцях городян знову зажевріла надія на мир і процвітання, місцева влада в тісній співпраці з громадськими організаціями перейнялася тяжким становищем німого свідка історії, що призвело до відтворення Тернопільського озера і створення його зеленої оправи, яка отримала ім’я ім. Шевченко.
Силами місцевої громади за підтримки міських підприємств за три роки на місці пустиря знову заграла сонячними відблисками дзеркальна гладь става і парк площею в шістнадцять гектар, який городяни без втоми висаджували в три зміни. Урочисте перлини рукотворного мистецтва відкриття відбулося 19 липня 1953.
З тих самих пір рік від року стаючи все краше у 80-х роках ХХ століття улюблене місце відпочинку від мирської суєти тернополян та гостей міста набуло не тільки властиві, притаманних паркам: два мальовничих штучних острівця з альтанками, кілька фонтанів, пристані і групу скульптур, а й цікаві в архітектурному плані шахово-шашковий клуб, літню сцену і відкритий театр.
Завоювати ж воістину світову популярність парку ім. Тараса Шевченка в Тернополі допомогли проведені на його території в 1987 році всесвітні змагання по водомоторних видів спорту.
І в новому третьому тисячолітті зелене серце старого міста продовжує тримати високу планку світової популярності, бо постійно оновлюється рукою дбайливої місцевої влади, яка пильно стежать за його життям.
Архітектура
Витягнутий уздовж західного узбережжя Тернопільського озера парк ім. Шевченко нині являє собою зелену зону замком розбиту на дві частини: північна з круглим фонтаном і двома штучними островами (один виступає біля західного берега озера, а інший височіє серед затоки) і південну, звану «Підзамче», з геометричним плануванням доріжок, вздовж яких встановлені статуї сучасних майстрів.
З прикрас зеленої душі міста не можна не відзначити чудовий каскадний фонтан, що переливається чи-то в сонячних променях або нічному підсвічуванні всіма кольорами веселки, та стрункі колони альтанок, одна з яких знаходиться на Острові закоханих, а друга – біля північної стіни замку.
Царства Флори, що панує на просторах парку, покриває смарагдовим килимом практично всю його територію (за винятком «Підзамче»). Кілька тисяч дерев і чагарників більше ніж п’ятдесяти сортів, серед яких ялинки і верби, липи і туї, дуби та осики вмілою рукою майстра з’єднані в єдиний гармонійний пейзаж, доповнений блакитною короною озера.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька — вул. Замкова.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е50 (М12) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) або Н02 (Львів – Тернопіль). Уздовж вулиць Бережанська – Руська – Степана Бандери прямувати через місто, поряд з якою розташований парк ім. Тараса Шевченка біля Тернопільського ставу.
Громадським транспортом до залізничного вокзалу Тернополя, а потім пішки 10 – 15 хвилин в західному напрямку по вул. Богдана Хмельницького, а потім – вул. Крушельницької до центрального входу в парк.