Історія
Два оберега східних кордонів міста у вузькій квітучій долині у підніжжя каньйону в руслі давно зниклої річки – оповиті примарним серпанком таємниць і легенд гори Замкова та Черча Кременця. Причому остання надійно зберігає свої секрети під густим покривалом зеленого лісу, хоча, можливо, саме тут були вписані перші сторінки в історію майбутнього форпосту Речі Посполитої.
А почалася історія з поселення на північній горі ченців. Якої віри вони були і хто їх підтримував – залишається загадкою досі (хоча швидше за все це була православна громада), от тільки незабаром тут вже виросли високі, міцні дерев’яні стіни і потужні оборонні вежі монастиря, котрі стали на захист рідної землі пліч плечу з твердинею на Замковій горі (XI сторіччя).
Століттями два цих вірних стража захищали Кременець від східної загрози, але татаро-монгольські набіги, що ставали рік від року все більш жорстокими, все-таки зробили свою чорну справу, знищивши бойової оплот віри з Хрестовоздвиженською церквою в його серці на початку XVII століть, хоча замок при цьому так і не заплямував свою репутацію «Непереможного».
Так що чернечій братії, що залишилася в живих після розгрому, довелося шукати новий притулок для своєї віри. Ним став П’ятницький Запотоцький православний храм, який 18 лютого 1632 року згідно з розпорядженням уряду переселився в Дубненське передмістя, поступившись своєю будівлею монастирю.
Ось тільки збудована з дерева ж будівля обителі Воздвиження Чесного Хреста Господнього недовго існувала на цьому мете – під час чергової польсько-турецької війни 1672 – 1676 років, її звернули на попіл татарські загони. Подія ця сталася 15 листопада в перший рік бойових дій.
Відродження ж прийшло до храмових стіни вже на новому місці – на головній міській вулиці Широкій біля Дубненського в’їзду навпроти Богоявленського монастиря в 1684 році з’явилася дерев’яна православна церква. Проста в архітектурному плані, але на перетині жвавих торгівельних шляхів вона незабаром завоювала серця місцевих православних парафіян.
Та тільки в православ’ї їй судилося перебувати не довго, піддавшись віянню часу і тиску адміністративної влади вже на початку XVIII століття її церковні служителі прийняли Унію, де вона перебувала аж до приєднання Волині в 1795 році до імперії двоголового орла, коли за розпорядженням Катерини II (1729 – 1796) була повернута законним власникам – православній громаді.
Час безжалісний. Наприкінці кінця наступного століття дерев’яна Хрестовоздвиженська церква, що налічувала вже без малого два сторіччя на своєму віку війн і смути, в кінець занепала. Так що в 1887 – 1889 році на її місці було споруджено нову храмову будівлю (як данина традиції – так само з деревини), приписаного до кременецького Миколаївського собору.
Радість процвітання і спокою початку ХХ сторіччя швидко потонула в чорній імлі двох світових воєн і безпросвітної атеїстичної політиці Радянського Союзу, перші з яких принесли храму фізичні рани, а остання – знищила його духовно (церква була закрита в 1958 році).
І лише передчуття зорі нового тисячоліття змогло вдихнути у вмираючі стіни оплоту православ’я нове життя, коли в 1991 році кременецька церква Воздвиження Чесного Хреста знову відчинила свої двері після повторного освячення, а вісьмома роками пізніше – офіційно відсвяткувала сто десяту річницю з дня закінчення свого будівництва.
Архітектура
Дерев’яний однонавовий хрестоподібний в плані храм в північній частині центральної міської вулиці являє собою будова в псевдоруському стилі (акцент у вигляді щипців і кибалок) з дзвіницею над бабинцем і цибулиною на високому світловому барабані над средохрестям. Проста орієнтована із заходу на схід витягнута будівля завдяки нашаруванню разнооб’емних контурів малює унікальний силует всієї конструкції.
Двоярусна дзвіниця над бабинцем з двома бічними прибудовами – споруда, що складається з зчленованих різьбленим фризом прямокутного і восьмигранних об’ємів під високим шатровим дахом. Прикрасами її служать кутові пілястри і декоративні главки на бічних крилах, а також різьблені наличники і ажур плетіння віконних прорізів.
Центральну храмову частину з бічними порталами вінчає декоративна схилий дах з цибулиною на високому восьмигранному світловому барабані, прикрашеному стрілчастими стиснутими вікнами на кожній з них і вторячими малюнку дзвіниці різьбленою обробкою гладі стін.
Розташована в східній частині апсида – кубічна будова з глухою східною стіною під двосхилим дахом зі здвоєними стрілчастими стиснутими віконними прорізами за рельєфною решіткою і шатровою голівкою на квадратному глухому барабані.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., м Кременець, вул. Дубенська, 7.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Величний Кременець
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий). Далі через Кременець уздовж головної вулиці О. Ольжича / Дубенська / Т. Шевченко / Вишневецька, в північній частині якої розташована Хрестовоздвиженська церква.
Громадським транспортом з Тернополя / Дубно до Кременця (храм Воздвиження Чесного Хреста).