Історія
Вигин Стрипи
Річки, річки – джерела цілющої вологи. Вся історія людства написана химерним візерунком на дні вашого русла. Ваші дзеркальні води пам’ятають обличча великих полководців, що нахилися щоб втамувати спрагу чи змити кров гарячих битв, камінь за каменем виростаючи нові міста, народження і падіння цивілізацій…
Коли на береги Стрипи вперше ступила нога людини розумної напевно пам’ятають лише їх зелені схили, але пам’ять про своє перериванні тут у вигляді руїн двох поселень залишили і представники ранньої трипільської культури (V – VI тисячоліття до н.е.), і люди бронзового століття, які поховали поруч з швидким водами своїх предків (III – II тисячоліття до н.е.).
На зміну їм через сторіччя прийдуть давньослов’янські племена (VI – VIII століття), щоб заснувати, а пізніше з невідомих причин покинути, своє селище на вузькій смужці вздовж висот Опілля. Про ті часи досі красномовно свідчать знайдені під час розкопок його руїни поруч з блакитною стрічкою ріки.
Над покинутими стінами в XIII столітті зійде зірка Галицько-Волинського князівства, за часів якого на високій горі над Стрипою з’явиться одна з могутніх кам’яних твердинь, що захищали західні рубежі держави, з тим щоб оспівувати славні військові традиції цієї землі в віках.
Один з меанрів річки
Всьому приходить кінець, і через сто сорок років могутнє князівство зникне під натиском польських військ. Хоча і вони не зможуть утримати цю землю – в 1370-му за підсумками Вишеградського договору тут запанували намісники короля Угорщини Людовіка I Великого (1326 – 1382), зі смертю якого все повернулося на круги своя.
Аж до 1792 ріка територіально служила західним кордоном Галицької землі Руського воєводства Польщі. За цей час на лівому березі Стрипи в Підзамочку з’явиться замок, що посилив Бучацький вузол оборони (1600), а на самому високому пагорбі – церква Святої Трійці з монастирем (1610). Крім того вона стала не тільки головним джерелом рибного промислу в окрузі, але і головним постачальником борошна – тут діяло сім млинів, одна з яких служив для виготовлення паперу.
А в 1885 році на кордоні Підзамочку і Бучача, які після зникнення Речі Посполитої опинилися в руках Австро-Угорщини, на правому березі з’явилася бавовняна фабрика (філія Варшавської мануфактури) з виробництва золототканого полотна, фурнітури, килимів та набивної тканини, заснована родиною Гладунко і вихідців з Нагорян.
Долина Стипи в районі Підзамочку
Перша світова наділила Стрипу роллю вододілу лінії фронту, коли тут після стрімкого наступу 15 серпня 1914 року й аж до середини 1917-го тут базувалося штабне начальство 7-ої російської армії. Підсумком ж війни стало (після невеликого перебування у складі Західноукраїнської народної республіки) повернення під польське крило.
Але тихі місячні ночі не довго відбивалися в кришталевих водах – в 1939 році на землі Галичини під керівництвом Москви вдерлися радянські війська. Так зникли всі приватні ініціативи на річці, а твердині і храми почали свій повільний шлях в небуття.
Починаючи з 1991 року, коли Україна за багато століть нарешті отримала таку жадану і таку солодку Свободу, Стрипа за свій унікальний набір рукотворних та природних пам’яток стала місцем паломництва представниками різних туристичних течій приваблених чарівною аурою майже відчутною історії її берегів.
Архітектура
Берег річки Стрипи в Підзамочку
Як ліва притока однієї з головних річок західної частини України (Дністра) Стрипа займає площу в 1610 кв. км, впродовж 147 км живлячи землі Тернопільській області, щоб після стрімкого бігу знайти спокій у хвилях Чорного моря. Її звивисте русло, наполегливо прокладене серед західних висот Подільської височини нестримною силою, що тягне на південь в обійми Посейдона, на своєму шляху малює химерний малюнок меанрів на мальовничому покривалі зелених схилів.
Її ширина, яка варіюється від 20 до 30 метром, при невеликій глибині і півтораметровому ухилі на кілометр, який забезпечує швидкість течії в 7 км/год, з ділянками відносно пологих берегів у Зборівському, Козівському, Теребовлянському та Бучацькому районі Тернопільскої області забезпечили цій річці велику кількість ставків, створених руками людини для своїх господарських потреб.
Притоки Бучацької блакитної стрічки, число яких перевищує десяток, а в більшості назв фігурує слово “Стрипа”, у поєднанні з кам’янистим дном і місцями каньйоноподібними берегами забезпечують їй ряд мальовничих островів і водоспадів, з яких найбільш красивими в народі славляться Русилівські, Переволоцькі і “Дівочі сльози”.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Тернопільська обл.
Як дістатися
У район Бучача автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін).
Громадським транспортом до автовокзалу Бучача. Річка протікає через його центр.