Замок у Скалаті

Історія

Скалатський замок Замок у Скалаті

Перетин торгових шляхів, родючі землі і чисті води річки – ось ті незаперечні переваги, які вирішили долю невеликого поселення на благодатних теренах галицької землі, пророкуючи блискуче комерційне майбутнє і велику військову славу. Вперше воно згадується в 1512-му в якості одного з сіл Теребовлянського повіту Руського воєводства Польського королівства при отриманні права придбання старостою теребовлянським та люблінським Януш Свєрчовський (- 1528) у попереднього власника.

Передумови розвитку селища були настільки вагомі, що вже в 1564 році поселення між річками Корилівка і Гнила Рудка зустрічається в документальних джерелах як місто Скалат під гербом з восьмикінечною блакитний зіркою на срібному полі. Пройде ще трохи менше чотирьох десятиліть і король Польщі Сигізмунд III Ваза (1566 – 1632) надасть йому своїм привілеєм Магдебурзьке право (1600).

Святий захисник замку у Скалаті Святий захисник Скалатського замку

А варто було лише цій землі знайти дбайливого господаря в особі галицького мечника ротмістера Кшиштофа Віхровського, і в лічені роки на захист городян від набігів кочівників і аж ніяк не дружніх візитів сусідів встали високі кам’яні стіни з чотирма могутніми вежами по периметру (фортеця датується 1630-м роком). Хоча відповідно до недавніх досліджень доведено, що перші замкові укріплення тут були споруджені ще в першій половині XVI століття.

Не мине й двох десятиліть і новозбудована твердиня на собі відчує силу народного гніву під час повстання під проводом Богдана Хмельницького (1596 – 1657), коли її тричі (1648, 1649 і 1651) штурмуватимуть і захоплять козацькі війська, завдавши значних пошкоджень оборонним спорудам міста. Причому, останньою атакою керував безпосередньо сам гетьман Війська Запорозького.

Пройде ще два десятиліття, і Скалатський замок опиниться в самому центрі урагану турецько-польської війни 1672-1676 років, за підсумками якої у зв’язку зі значними руйнуваннями твердиня втратила своє оборонне значення. Відновлюватися вона почала вже в якості магнатської резиденції каштеляна саноцького Яна Фірлея (- 1701), який отримав маєток в якості посагу єдиної дочки Кшиштофа Віхровского — Вероніки. Стараннями останньої і було в 1706 році завершено реставраційні роботи в фортеці.

Руїни палацу фортеці в Скалаті Руїни палацу Скалатської фортеці

Наприкінці XVIII століття нова господиня маєтку Марія Сципіон з графського роду Водзіцькіх починає масштабну реконструкцію комплексу, в ході якої він не тільки перетворюється в стилі бароко центральний в’їзд, але і стародавній житловий корпус стає двоповерховим палацем з мініатюрним регулярним парком перед ним. Закінчення робіт з благоустрою датують 1795 роком.

Під час перебування галицьких земель під владою Габсбурзької корони Скалат став повітовим містом (1867), що сподвигло міську адміністрацію розглядати величезну прилеглу до замку територію в самому центрі міської забудови в якості гарного місця для розміщення адміністративних установ – так на місці засипаного рову біля північно-західній стіни з’явилася будівля повітового суду і в’язниці.

Південна вежа Скалатської фортеці Південна вежа фортеці в Скалаті

З подачі нових власника фортеці з роду Ростоцьких після руйнівної пожежі 1898 року починається перетворення колись грізного стража миру і спокою Скалатської землі під керівництвом професора Львівської технічної академії адепта готичної архітектури Теодора Мар’яна Талевський (1857 — 1910) на архітектурну перлину в романтичному стилі, що приносить домінант комплексу (кутовим башт) корони-машикулі.

Однак, перебування в новому романтичному образі тривало недовго – незабаром почалася Перша світова війна 1914 – 1918 років, яка залишила незабутні відмітини на фортечних мурах, після яких твердиня вже ніколи не оговталася – адже в диму бойових дій назавжди зникли і бароковий палац, і парадна арка брами, і французький парк.

У міжвоєнний період ХХ століття на території замку в Скалаті, що повернувся під владу Польщі за підсумками Версальського мирного договору, розквартирувався батальйон прикордонників, силами яких фортечні стіни і зовсім перестали існувати бо були розібрані на будівельний матеріал для їх потреб.

Бойові дії Другої світової війни 1939 – 1945 років так само не залишили древню твердиню без уваги, прокресливши на її руїнах свої криваві відмітини для історії: були пошкоджені вежі, остаточно зруйнована в’їзна арка, а залишки оборонних укріплень – стерті до рівня землі.

Південно-західна фортечна стіна Скалатського замку Південно-західна фортечна стіна

Нова епоха в історії фортеці, тепер уже як пам’ятки архітектури, починається, не дивлячись на важке становище спустошеною всепоглинаючим пожарищем війни української землі, вже в 1950-х, коли були виконані відновлювальні роботи по відродженню верхніх ярусів і машикулей під черепичними дахами з металевою обв’язкою фундаментів всіх веж. Десятиліттям пізніше була проведена консервація залишків споруд оборонного периметра.

Своє продовження реставрація Скалатського замку знайшла лише на папері ескізного проекту “Укрзахідпроектреставрація” по виведенню об’єкта з аварійного стану від 1990 року, виконаних за підсумками проведеного двома роками раніше ретельного обстеження споруди. На жаль, змінена політична ситуація не дозволила втілити його в життя.

Зовнішній фасад східної вежі Скалатської фортеці Зовнішній фасад східної вежі

У 2003 році, пам’ятник архітектури, нарешті, знайшов свого нового дбайливого господаря в особі Національного заповідника “Замки Тернопілля” з центром в Збаразької твердині, що, однак, в перші роки перебування під крилом настільки великої організації не вберегло від руйнування збережені частини фортифікаційних споруд фортеці – в тому ж році у зв’язку з важкими кліматичними умовами позбулася свого черепичного завершення одна з веж, а в наступному – дві інші.

Для вирішення питання знадобилося кілька років, так що вже до 2009-ому на трьох з чотирьох вежах красувався новий дах, а остання – стояла в будівельних лісах. В недалекому майбутньому твердиня прийняла гідний свого древнього імені вигляд.

У 2010-х на території замку були розпочаті археологічні дослідження, а так само роботи з підготовки до розміщення в її стінах музейних експонатів. Однак, до реалізації проекту, розробленого двома десятиліттями раніше, все ще було далеко, що пояснюється банальною нестачею фінансування.

Хоча і в нинішньому вигляді з високими вежами між кам’яною кладкою стін і таємничими запорошеними часом входами в підземеллі він зачаровує своєю містичною атмосферою як непідвладний жорстокому Хроносу острівець минулого.

Архітектура

Західна вежа замку у Скалаті Західна вежа Скалатського замку

Місцерозташування для створеного в якості однієї з ланок довгого ланцюга “захисту від степу” Польського королівства Скалата було обрано з урахуванням фортифікаційних особливостей місцевості: відносно рівнинна заплава річок Корилівка і Гнила Рудка з невеликим перепадом висот. Архітектурна структура міських вулиць при цьому була тісно пов’язана з фортифікаційними спорудами, в число яких входили земляні вали, водяні рови, став і замок.

На початковому етапі (перша половина XVII сторіччя) існування складеної з пісковику фортеці вона мала подібні нинішнім контури з тією лише різницею, що в’їзд в комплекс знаходився в північно-західній частині (ближче до західної вежі) і був захищений власним дозорним велетнем і підйомним дерев’яним мостом.

При цьому оборонний периметр стін прорізали бійниці на рівні першого ярусу кутових веж, а їх завершенням служили дерев’яні бойові галереї під гонтовим покриттям з амбразурами другого ярусу.

Чотири дозорні вежі Скалатської фортеці в ті часи були двоярусними на цокольному підвищенні. Їх завершенням служив шатровий покритий черепицею дах.

Про інші будівлі комплексу (у тому числі про храмову споруду та невід’ємну стратегічну складову у вигляді колодязя) історія ще не розкрила своїх таємниць, хоча фахівцями на підставі розкопок були зроблені висновки, що вони носили регулярний характер і були частково дерев’яними, а частиною створені з місцевого пісковика.

Зовнішній фасад західної вежи фортеці в Скалаті Зовнішній фасад західної вежи

Після реконструкції кінця XVIII століття на місці житлового комплексу біля південно-східної стіни з’явится двоповерховий палац на високому цоколі з високим мансардним дахом в стилі бароко, а перед ним весь вільний простір двору займе регулярний французький парк з низькорослими зеленими насадженнями.

Архітектурною ж родзинкою колишньої твердині, а на той момент магнатської резиденції, стане нова парадна в’їзна брама, для якої проб’ють центр північно-східної стіни. Вони представляли собою симетричний арочний проїзд з двома прямокутними бічними хвіртками увінчаний статуєю лицаря з щитом, у чотирьох секторах якого були зображені герби гілок прізвища. Доповнювали зовнішній фасад споруди пілястри доричного ордера, чотири розташованих з боків від скульптури декоративних вазона і три пам’ятних таблички польською та латиною з іменами благодійників замку, які зробили величезний внесок в його існування і процвітання на галицькій землі.

Північна вежа Скалатського замку Північна вежа замку у Скалаті

Нині (з початку XX століття) чотирикутний трьохсотсорокаметровий периметр замкового подвір’я оточує кам’яна глуха стіна з чотирма дозорними орієнтованими по сторонах світу вежами і в’їздом в центрі північно-східної стіни. При цьому сліди зовнішніх оборонних ровів можна знайти лише в північній та східній частині. Пагорб, що підноситься біля південно-східної стіни – це те, що залишилося від палацу. Крім того внутрішній простір зберігає сліди трьох з чотирьох арочних вузьких входів у тунелі для доступу до підвальних приміщень веж.

Домінантами комплексу замку в Скалаті служать кутові п’ятикутні в плані чотириярусні башти на високому цоколі-підвалі, вхід в який здійснювався через довгий тунель з надвірної частини, з високим шатровим (раніше черепичним, а нині металочерепичним) завершенням. Збережені на першому-другому рівнях бійниці крім звичної круглих і квадратних форм мають характерну для Поділля трехчастную форму. Вінцем же споруди служить пояс машикулей (третій) з четвертим ярусом амбразур у вигляді замкових щілин.

Від колишньої пишноти розташованого в східній частині комплексу барочного палацу залишився лише зберіжений до рівня території периметр стін (фактично підпірна їх частина) і дві підвальні камери.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., Подволоченській р-н, м. Скалат, вул. Тернопільська, 3.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е85 (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) через Теребовлю, Гримайлів до Скалата / Е50 (М12) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) / Н02 (Львів – Тернопіль) до Кам’янки, а потім на Скалат / з Тернополя по трасі Т2002. По місту прямувати вздовж вулиці Грушевського (Тернопільської), на якій розташований Скалатський замок.

Громадським транспортом до центральної частини Скалата. Зупинка знаходиться навпроти центрального в’їзду в фортечний комплекс.

Виктория Шовчко