Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Троїцький собор Бережан

Історія

Центральний фасад Троїцького собору в Бережанах Центральний фасад бережанського Троїцького собору

Святе місце в самому серці стародавнього міста здавна було прикрашено рукотворним втіленням людського шанування сили Всевишнього. І хоча дата появи тут першої перлини дерев’яного зодчества досі залишається для істориків загадкою, але достеменно відомо, що своїм кам’яним вбранням храм був зобов’язаний одному з представників родини Сенявських, які володіли Бережанами з 1530 року по милості польського короля Сигізмунда I Старого (1467 – 1548).

Так саме Микола Сенявський (1636) за активної участі своєї дружини Катажини з багатого польського роду Костка (1576 – 1647) на місці дерев’яної святині навпроти головного адміністративного будинку своєї фамільної резиденції заклали кам’яницю в готичному стилі, закінченням будівництва якої був відзначений 1626 рік.

Події бурхливого XVII століття, коли Бережани спочатку потрапили у вихор визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (за підтримки місцевого українського населення в 1649 і 1655 роках козацькі війська штурмували замок), а потім турецька окупація з її гонінням християнства, не могли не залишити своїх відмітин на світлому лику собору Пресвятої Трійці.

От тільки капітальна реставрація його була зроблена лише в середині наступного століття останньою представницею роду Сенявських Марією Софією (1699 – 1777) після візитації предстоятеля української греко-католицької церкви Атанасія Шептицького (1686 – 1746). Причому, у зв’язку з великим обсягом робіт, які торкнулися в тому числі зовнішнього вигляду, що отримав ренесансну ноту, і обмеженшстю фінансування розтягнулися вони на два десятиліття і були урочисто закінчені лише в 1768 році.

Статуя Спасителя перед Бережанським собором Пресвятої Трійці Статуя Спасителя перед собором Пресвятої Трійці

Потім у долі храму буде пожежа 1810-го, після якої довелося відновлювати покрівлю, і нова масштабна десятирічна реконструкція наприкінці XIX століття, що принесла йому нинішній рокайловий фасад і пишність внутрішнього оздоблення. Роботи, які були розпочаті з благословення митрополита Галицького Сильвестра Сембратовича (1836 – 1898) під час його візитації до міста на берегах Золотої Липи, знайшли своє гідне завершення в 1903 році.

А в 1911-му в рамках святкування столітнього ювілею уславленого сина української землі Маркіяна Семеновича Шашкевича (1811 – 1843) стіну католицької святині прикрасила пам’ятна табличка, яка, на жаль, була втрачена у вирі подальшого бурхливого століття.

Одним з позитивних моментом підсумків Першої світової для Троїцького собору Бережан стало відновлення потоку польських греко-католицьких поселенців в Галичину. Нові парафіяни приносили йому в дар свої духовні скарби (Євангеліє в зеленій обкладинці; фелони блакитного шовку; ікони: Богоматері — Трируччя, Водохресття, Молитва Ісуса перед вознесінням, блага вість голуба, Молитва Ісуса перед стратою; дзвони), що було пов’язано з поверненням західноукраїнських земель в польське підданство.

Як одна мить пролетять для бережанського собору Пресвятої Трійці півстоліття радянської окупації, і він знову у всій величі своєї сакральної краси зі статусом пам’ятки архітектури національного значення під прапором греко-католицької міської громади зустрів світанок нового третього тисячоліття під мелодійний спів Літургії місцевих дитячого та дорослого хорів.

Архітектура

Статуя Діви Марії перед центральним фасадом бережанського Троїцького собору Статуя Діви Марії перед Троїцьким собором Бережан

Головний фасад цегляної прямокутної (32м х 16м) будівлі тринавового однокупольного храму з шліхованою апсидою на центральній міській площі Бережан звернено до розташованої на сході ратуші. Його центральний вхід оформлений спорудженим під кутом до площини стіни портиком з двома колонами іонічного ордера, що несуть високий антаблемент, і двома прикрашеними скульптурами Марії і Спасителя фонтанами.

Головною домінантою споруди служить, звичайно ж, зведений під час масштабної реконструкції кінця XIX – початку XX притвор з двома одноосадними вежами-дзвіницями, окселентуючий своїм оформленням восьмигранному барабану з високими світловими арками купола. Родзинкою його служать дві рокайлові ніші з фігурами святих Кирила і Мефодія симетрично розташовані з боків від центрального входу.

Зовнішній декор собору складається з гармонійної композиції пілястрів іонічного ордера, маскартонів замкового каменю і консолей фризу, складнопрофільного лобового карнизу, повитих рослинним орнаментом картушів та ліпних гірлянд підвіконного простору, які прикрашають повершнб стін з високими арочними вікнами.

Внутрішній храмовий простір вирішено в одно- (центральна нава, трансепт, апсида) і двоярусному (бічні нави) обсязі під хрестовими склепіннями (апсида – зімкнутими) з профільованими ребрами. Згідно з канонами стилю рококо він рясно декорований настінним розписом і ліпними елементами, які повторюють оформлення зовнішніх фасадів.

Пам’ятки

Гранована апсида собору Пресвятої Трійці в Бережанах Абсида собору Пресвятої Трійці

Стіни бережанської архітектурної перлини є хранителями безцінних святих дарів, чільну роль з яких займають частка мощів святого Іоанна Хрестителя, що пройшли свій шлях з Антіохії до фамільної каплиці роду Сенявських (подаровані главою католицької церкви), а потім перекочували в головний міський оплот віри греко-католиків.

Другий пам’яткою храму є різьблений дерев’яний позолочений двох’ярусний іконостас з особливо цінною чудотворною іконою Богородиці, дарованою самим папою Римським Олександру Сенявському в далекому XVII столітті.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., м. Бережани, пл. Ринок, 12.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е50 (Р05) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) (по місту – вулиця Тернопільська). Потім повернути в південному напрямку на вул. А. Міцкевича, яка через квартал виходить до Ринкової площі, де розташован храм.

Громадським транспортом на маршрутних таксі / ж-д транспортом зі Львова чи Тернополя до Бережан. Від станції слідувати по вулицях Привокзальній – Тернопільській – Міцкевича до Троїцького собору.