Історія

Святе місце в самому серці стародавнього міста здавна було прикрашено рукотворним втіленням людського шанування сили Всевишнього. І хоча дата появи тут першої перлини дерев’яного зодчества досі залишається для істориків загадкою, але достеменно відомо, що своїм кам’яним вбранням храм був зобов’язаний одному з представників родини Сенявських, які володіли Бережанами з 1530 року по милості польського короля Сигізмунда I Старого (1467 – 1548).

Так саме Микола Сенявський (1636) за активної участі своєї дружини Катажини з багатого польського роду Костка (1576 – 1647) на місці дерев’яної святині навпроти головного адміністративного будинку своєї фамільної резиденції заклали кам’яницю в готичному стилі, закінченням будівництва якої був відзначений 1626 рік.

Події бурхливого XVII століття, коли Бережани спочатку потрапили у вихор визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (за підтримки місцевого українського населення в 1649 і 1655 роках козацькі війська штурмували замок), а потім турецька окупація з її гонінням християнства, не могли не залишити своїх відмітин на світлому лику собору Пресвятої Трійці.

От тільки капітальна реставрація його була зроблена лише в середині наступного століття останньою представницею роду Сенявських Марією Софією (1699 – 1777) після візитації предстоятеля української греко-католицької церкви Атанасія Шептицького (1686 – 1746). Причому, у зв’язку з великим обсягом робіт, які торкнулися в тому числі зовнішнього вигляду, що отримав ренесансну ноту, і обмеженшстю фінансування розтягнулися вони на два десятиліття і були урочисто закінчені лише в 1768 році.

Потім у долі храму буде пожежа 1810-го, після якої довелося відновлювати покрівлю, і нова масштабна десятирічна реконструкція наприкінці XIX століття, що принесла йому нинішній рокайловий фасад і пишність внутрішнього оздоблення. Роботи, які були розпочаті з благословення митрополита Галицького Сильвестра Сембратовича (1836 – 1898) під час його візитації до міста на берегах Золотої Липи, знайшли своє гідне завершення в 1903 році.

А в 1911-му в рамках святкування столітнього ювілею уславленого сина української землі Маркіяна Семеновича Шашкевича (1811 – 1843) стіну католицької святині прикрасила пам’ятна табличка, яка, на жаль, була втрачена у вирі подальшого бурхливого століття.

Одним з позитивних моментом підсумків Першої світової для Троїцького собору Бережан стало відновлення потоку польських греко-католицьких поселенців в Галичину. Нові парафіяни приносили йому в дар свої духовні скарби (Євангеліє в зеленій обкладинці; фелони блакитного шовку; ікони: Богоматері — Трируччя, Водохресття, Молитва Ісуса перед вознесінням, блага вість голуба, Молитва Ісуса перед стратою; дзвони), що було пов’язано з поверненням західноукраїнських земель в польське підданство.

Як одна мить пролетять для бережанського собору Пресвятої Трійці півстоліття радянської окупації, і він знову у всій величі своєї сакральної краси зі статусом пам’ятки архітектури національного значення під прапором греко-католицької міської громади зустрів світанок нового третього тисячоліття під мелодійний спів Літургії місцевих дитячого та дорослого хорів.

Архітектура

Головний фасад цегляної прямокутної (32м х 16м) будівлі тринавового однокупольного храму з шліхованою апсидою на центральній міській площі Бережан звернено до розташованої на сході ратуші. Його центральний вхід оформлений спорудженим під кутом до площини стіни портиком з двома колонами іонічного ордера, що несуть високий антаблемент, і двома прикрашеними скульптурами Марії і Спасителя фонтанами.

Головною домінантою споруди служить, звичайно ж, зведений під час масштабної реконструкції кінця XIX – початку XX притвор з двома одноосадними вежами-дзвіницями, окселентуючий своїм оформленням восьмигранному барабану з високими світловими арками купола. Родзинкою його служать дві рокайлові ніші з фігурами святих Кирила і Мефодія симетрично розташовані з боків від центрального входу.

Зовнішній декор собору складається з гармонійної композиції пілястрів іонічного ордера, маскартонів замкового каменю і консолей фризу, складнопрофільного лобового карнизу, повитих рослинним орнаментом картушів та ліпних гірлянд підвіконного простору, які прикрашають повершнб стін з високими арочними вікнами.

Внутрішній храмовий простір вирішено в одно- (центральна нава, трансепт, апсида) і двоярусному (бічні нави) обсязі під хрестовими склепіннями (апсида – зімкнутими) з профільованими ребрами. Згідно з канонами стилю рококо він рясно декорований настінним розписом і ліпними елементами, які повторюють оформлення зовнішніх фасадів.

Пам’ятки

Стіни бережанської архітектурної перлини є хранителями безцінних святих дарів, чільну роль з яких займають частка мощів святого Іоанна Хрестителя, що пройшли свій шлях з Антіохії до фамільної каплиці роду Сенявських (подаровані главою католицької церкви), а потім перекочували в головний міський оплот віри греко-католиків.

Другий пам’яткою храму є різьблений дерев’яний позолочений двох’ярусний іконостас з особливо цінною чудотворною іконою Богородиці, дарованою самим папою Римським Олександру Сенявському в далекому XVII столітті.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., м. Бережани, пл. Ринок, 12.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е50 (Р05) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) (по місту – вулиця Тернопільська). Потім повернути в південному напрямку на вул. А. Міцкевича, яка через квартал виходить до Ринкової площі, де розташован храм.

Громадським транспортом на маршрутних таксі / ж-д транспортом зі Львова чи Тернополя до Бережан. Від станції слідувати по вулицях Привокзальній – Тернопільській – Міцкевича до Троїцького собору.