Історія
Світська і церковна влада з давніх давен становили моноліт державності, тому важко повірити, що хоча б в одному з селищ, заснованих на волинській землі колишнім князем Новгороді-Сіверським Дмитром Корибутом Ольгердовичем (1358 – 1404), не було православного храму. І хоча в ті давні часи фортеця і прилегле до нього місто розташовувалися на низькому правому березі Горині, але все ж історичний відлік православ’я у Вишнівці йде з початку XV століття, коли в документах був згаданий перший його дерев’яний храм.
Звичайно ж крихкий оплот чужої їм християнської віри, створений з настільки нетривкого матеріалу, не міг встояти перед вогненним смерчем турецько-татарських атаки 1494 року, що поховала у своєму попелі грізного стража цієї землі і зовсім спустошила все навколо. Так безрадісно перша православна Вишневецька святиня припинила своє існування.
Нова кам’яна фортеця, закладена родоначальником Вишневецьких Михайлом Васильовичем Збаразьким ( – 1517), стала передвісником і переродження храму вже в новому обличчі і на новому місці – у підніжжя фамільної резиденції, що майорить високо над долиною річки. Так його сини вже в 1530 році звели освячену на честь Вознесіння Господнього церкву під стать замку – з потужними кам’яними стінами і вузькими вікнами-бійницями. Призамковий храм став не тільки дороговказною зіркою віри могутнього роду, а й усипальницею всіх православних Вишневецьких.
Вишнівець і його оплот віри на початку XVII століття стають сценою, на якій розгортається один з центральних актів трагедії Смутного часу Російської держави: в маєтку над Горинню відбулося знайомство, а потім і заручення Лжедмитра I (- 1606) і Марини Мнішек (1588 – 1615), що послужило приводом для всемогутніх родів Польського королівства Вишневецьких і Мнішеків до організації та фінансування походу на Москву в 1606-му.
А через два роки після цих подій з російського полону після укладення тимчасового перемир’я між Річчю Посполитою і Московською державою в родове гніздо повернувся князь Костянтин Вишневецький (1564 – 1641), привізши з собою в якості трофея староруську ікону, яка була розміщена в призамковому храмі.
У скорботній своїй іпостасі родова усипальня прийняла в свої обійми відомих українських меценатів Михайла Михайловича (- 1616) і його дружину Раїну Могилянку (1598 – 1619), що подарували їй унікальний різьблений іконостас у стилі українського бароко. Їхній же син Ярема (1612 – 1651), відступивши від віри предків і перейшовши в католицизм, залишив недоторканим православну святиню біля підніжжя замку, а для своїх богослужінь поруч заклав монастир кармелітів з величним костелом святого Михаїла.
Багате на бурхливі подій XVII століття, коли Вишнівець не раз ставав епіцентром бойових зіткнень турецьких, татарських, козацьких, російських загонів з військами польської корони, проте майже не торкнулося храму над Горинню.
Останній з Вишневецьких – Михайло Сервацій (1680 – 1744) в запалі грандіозної перебудови палацу і перетворенні оточуючого його парку не залишив своєю увагою Вознесенську церкву, піднісши їй в дар цінну давньоруську ікону придбану ним під час шведського походу в листопаді 1704 року.
Майже півтора століття храм у Вишнівці перебував під благодатним захистом покровительства роду Мнішеків, поки не був переданий православній громаді, яка в 1872 – 1873 роках провела його капітальний ремонт, крім іншого замінивши дзвони, позолотивши іконостас і надбудувавши над бабинцем дзвіницю.
Пройшовши разом з селищем на крутому березі всі негаразди першої половини ХХ століття з її світовими війнами і радянськими гонінням на релігійну діяльність, у мирному 1961-му Вознесенська церква все ж була закрита комуністичною владою, а її приміщення були пристосовані частиною під склад, частиною під тир.
Забуття тривало три десятиліття, і лише з набуттям Україною незалежності в 1991 році силами місцевої громади тут були розпочаті відновлювальні роботи, які проводилися без контролю з боку фахівців-архітекторів, що призвело до заливання бетоном поховань Вишневецьких у вівтарній крипті. Однак, після офіційної передачі храму Українській православній церкві за сприяння національного заповідника «Замки Тернопілля» у нього з’явилася надія на гідне продовження своєї славної історії.
Архітектура
Споруджена у вигляді подовженого силуету з рваного вапняку церква Вознесіння Господнього у Вишнівці є типовим представником однокупольного тридільного храмового слов’янського зодчества, де послідовно з’єднані притвор, подовжений неф з об’ємним средохрестям і пресвітер з гранованю апсидою утворюють гармонійний малюнок при яскраво вираженому оборонному характері побудови (масивні стіни, високо підняті над землею вузькі вікна-бійниці).
Пізнішою прибудовою є високий двох’ярусний обсяг дзвіниці під шатровим дахом, який завдяки невеликому ліхтарю над пресвітерів і центральному об’ємному куполу на світловому барабані зі здвоєними вікнами врівноважили разнооб’емную конструкцію в антуражі стародавніх хрестів кладовища.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., смт Вишнівець, вул. Замкова, 1.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 85 (М 19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до Вишнівця. Потім з траси повернути в західному напрямку біля річки. По вулиці Замковій до палацу, а потім пішим ходом спуститься до Вознесенської церкви.
Громадським транспортом в напрямку Кременця до Вишнівця. Від автостанції пішки в напрямку замкового комплексу, поруч з яким розташований храм.