Вишнівецький парк

Історія

Одна з арок огорожі парку у Вишнівці
Арка огорожі вишнівецького парку

Грізний замок під перекриттям потужних оборонних стін з бійницями і суворими контурами дозорних веж на гребені крутого берега в оточенні непрохідних хащів лісу повного бажаної здобичі – таким на початковому етапі свого існування поставав Вишнівець перед привілейованими гостями свого іменитого господаря засновника роду Вишневецьких Михайла Васильовича (- 1517).

Однак, звук мисливських рогів і азарт погоні канули в небуття разом з вогненним вихором безперервних боїв XVII століття, поступившись місцем вишуканій витонченості XVIII сторіччя, коли на руїнах могутньої твердині за помахом руки останнього з Вишневецьких – Михайла Сервація (1680 – 1744) – здійнявся легкий силует палацу. Нова архітектурна перлина, удостоєна неофіційного звання «українського Версаля», звичайно ж не могла обійтися без гідної оправи…

І ось навколо фамільної резиденції в 1731 році, немов за помахом чарівної палички, дикі густі лісові хащі перетворюються в вишуканий французький сад в стилі бароко з спадаючим каскадом триступінчатим амфітеатром, в той час як левова частина його території так і залишилася у своєму первозданному стані. Так Михайло Сервацій, як і хотів, залишив після себе більше ніж спадкоємця – пам’ять у віках, яка захоплює і зачаровує.

Підпірна стіна вишнівецького парку
Підпірна стіна парку у Вишнівці

Остаточно сформований малюнок Вишневецького парку належить таланту, фантазії і майстерності генія садово-паркового мистецтва Діонісія Мікклера (1762 – 1853), який наприкінці XVIII століття не тільки декорував партерну частину і надав завершеність внутрішнього двору, а й закінчив ландшафтне оформлення більшої частини прилеглої до палацу території, вивівши своє творіння в розряд найкращих західноукраїнських садів, де конкуренцію йому складали такі шедеври як Софіївка Потоцьких, замковий парк Яна Собеського в Жовкві та італійський сад Підгорецького палацу.

Відвідати овіяний легендами і славою палац, погуляти по тінистих доріжках парку приїздило чимало іменитих гостей, в числі яких були і короновані особи… Але візит одного, тоді ще відомого лише обмеженому колу людей мистецтва, молодика залишив в історії парку свою незабутню відмітину – кам’яна лавочка центральній алеї на честь цієї знаменної події отримала його ім’я.

Схил парку Вішневцького палацового комплексу
Схил вишнівецького парку

Сімейство Мнішек аж до середини XIX століття ретельно оберігало свою зелену перлину, всіляко підтримуючи її і не шкодуючи на це ніяких коштів, поки в 1852 році маєток не було продано. Це стало початком кінця – відкритий для широкої публіки парк не отримував належного догляду, і поступово природа взяла своє, стираючи всі сліди людського втручання.

Так триває і протягом усього ХХ століття, коли дві світові війни і періодичні зміни підданства не залишають часу і бажання на гідне відродження шедевра садово-паркового мистецтва.

Лише огороджені вічно зеленим чагарником доріжки внутрішнього двору і кілька білих стовбурів беріз, лише розчищена від самосіву невелика припалацева територія і низько пострижена трава – ось і всі досягнення радянського періоду історії парку.

Лише на зоре ХХI сторіччя під надійним захистом Державного історико-архітектурного заповідника у м Збаражі, до складу якого він увійшов разом з палацом у 2000 році, внутрішній двір побачив давно забуті прямі лінії доріжок, що променями розбігаються від його центру, а на схилах з’явилися перші після століть забуття клумби, що стало тендітною надією на можливе відродження.

Архітектура

Вишнівецький парк
Парк Вишнівця

Колись французький Вишневецький парк являв собою трьохчастковий амфітеатр площею в 219га з верхнім і нижнім садами, а також ландшафтним партером з клумбами і фонтанами між ними. Розташований у внутрішньому дворі перед центральним входом до палацу майже квадратний в плані сад був розбитий по вертикалях і діагоналях доріжками, перетин яких прикрашала кругла клумба. Міжярусний партер був прикрашений клумбами, а нижня частина зеленої перлини шістьма ступенями з фонтанами каскадом спадала з гори.

Нині колишній шедевр садово-паркового мистецтва скоротив свою огороджену в центральній частині кованим парканом з бароковими арками площу до 9га і втратив колишню розкіш свого вигляду, але тінь і тихий затишок 370 вікових дерев сімнадцяти видів з переважанням липи серцелистої в обрамленні сосен і ялин європейських, лісових буків і ясенів вузьколистих, гоіркокаштанів і сріблястих тополь, дубів і кленів навряд чи когось залишать байдужим.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, Тернопільська обл., смт Вишнівець, вул. Замкова (орієнтир Вишневецький палац).

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до Вишнівця. Потім вздовж вулиці замкової до парку.

Громадським транспортом в напрямку Кременця до Вишнівця, а потім – 10-15 хвилин в південному напрямку до вул. Замковій, уздовж якої розташований шедевр садово-паркового мистецтва.

Вікторія Шовчко

Переглянути розташування Вишнівецький парк на мапі

Обговорити статтю в спільноті