Недарма, ох недарма, вважається що вони виросли з Євиних сліз. І ситий стіл, і душевний спокій, і міцний одяг, і зручне навчання, і господарський інвентар, і поживне харчування тварин, і навіть магічний захист… ну яка рослина ще так багато давала людині в цьому світі? Так з давніх-давен в Україні коноплі вважалися майже святою рослиною саме через цей їхній унікальний широкий набір застосування фактично кожного їхнього міліметру від коріння до кожного кінчика їхніх зіркоподібних листочків.
Поживна цілою гамою корисних речовин молочко чи олія з насіння конопель (рослинний білок, комплекс мінералів та мікроелементів, полінасичені жирні кислоти) перетворює їх на відмінну натуральну харчову добавку в раціоні людей та тварин. Тонкі та міцні волокна стеблин конопель з унікальною вологостійкістю в Україні з давнини використовували для виготовлення прядива для тканини одягу та домашнього начиння (рушники, мішки, доріжки), парусів, плетіння мотузок, лукової тятиви.., а нині ж ці властивості перетворили їх на основу для виготовлення цінних паперів. Аромат їхнього листя заспокоює нервову систему, що забезпечило надійне місце канабісу в системі сучасного лікування нервово-психічних хвороб.
Ця ж чарівна пара зі солодкуватим запахом розбавленим ноткою пікантної гірчичники на стільки була шанована в українському фольклорі, що вважалася навіть одним з найкращих засобів захисту від нечистого. Недарма парубки підперезувалися канабісовими стеблинами магічної Купальської ночі, адже вважається — цієї ночі відьомська та навківська сила майже майже безмежна, то навороту завдасть, то причарує та в ліс глухий заведе — блукатимеш, не виблукаєш, чи в воду утягне — не вспливеш. Навіть квітка її квітка в кишені вберігала від відьом, а зав’язана навколо зап’ястку конопляна нитка — від нечистої сили загалом. Та корова, що переступала натягнуту через вулицю конопляну нитку — з двору відьми, що відбирала молоко від інших корів.
Дівчата ж конопляну магію використовували на свій лад — «сіяли» насіння у дворі на Андрія («Сонце до заходу, а коноплі – до сходу!»), щоб наступного року обов’язково вийти заміж, а відьми ж через нього насилали на людей свої злі чари, в першу чергу, позбавляючи слабку стать можливості мати діточок. Матерками (жіночими коноплями) свяченими на Андрія в’язали пуповину новонародженому — на щасливу долю та велике потомство (бо плоскінню — на безпліддя). Одноденний конопляний рушник витканий за день дев’ятьма удовицями із зібраних селом конопель був в українському селі першим помічником в викликанні дощу (після виготовлення його вивішували в церкві на царських вратах).
Барвисто-прекрасна українська літературна мова метафорично пов’язувала поламану чи зірвану конопляну стеблину з самотністю дівчини виданої заміж за некоханого далеко на чужину, де ні рідної домівки, ні захисників-батьків, ні веселих подружок.
Лікувальні ж властивості в українській народній медицині Євині сльози стояли десь на вищих щаблях, бо за допомогою них лікували всі хвороби статевого плану (жіночі недуги, чоловічу неміч і навіть венеричні хвороби), а також зубну хворь, позбавлення наврочення (з бузиновою корою).
Навіть така практична справа, як сівба конопель була оповита фльором повір’їв, забобон та прикмет: сіяти їх треба було лише босоніж на Олени-Лляниці обов’язково з «замашних штанів», що несли на плечі. По сівбі голяка оббігти тричі поле з замовлянням: «Як не може по світу голе ходити, щоби так не могли горобці моїх соняшників пити!». Потім, стоячи в центрі одне сире яйце випивали («щоб горобці конопель не пили»), а три варених на круту – закопували разом з насінням, їх через три дні викопували та з’їдали (лушпиння розтирали та розсіювали конопляником), а за їх місце втромляли перев’язані червоною ниткою три гілочки білої верби («щоб коноплі були х великими маківками та біленькі, як яєчко»). По посіві — на межі клали на ніч перевернуту зубцями гори борону від навроку.
З ціллю ж убезпечити влітку коноплянник від пташиного посягання на Маланку українські господині випікали «горобців» (пісні печівки) та кришили на дворі наступного ранку на Василя, щоб і влітку птахи були ситі і не зарилися на посіви. На святвечір запрошували Мороза на кутю, щоб не бив посіви: «Ходи, Морозко, кутю їсти, кутю їсти смачненьку, з конопельками!». А по п’ятницях не пряли, «щоб коноплі родили».
Саме поле марихуани вважалося в народі священним, за народними повір’ями його населяли різні міфічні злі істоти (анчутки, росомахи), які могли завдати людині чималої шкоди в духовному сенсі. Тому зайвий раз поруч з конопляником навіть ходити побоювалися, щоб собі не нашкодити.