Історія
Коли на мальовничому, потопаючому в зелені шматочку землі древньої корецької землі в закруті річки Корчик в 1765 році на гроші парафіян була закладена дерев’яна церква на честь великомучениці Параскеви П’ятниці, ніхто не міг припустити, що храму доведеться пройти шлях своєї небесної заступниці, щоб через муки очищення ступити в світ третього тисячоліття.
Не дивлячись на те, що під час будівництва православної святині ці землі належали Речі Посполитої з домінуючими католицизмом і уніатством, проблем зі її зведенням не виникло – в найкоротші терміни була побудована не тільки міцна церковна будівля, а й двоярусна дзвіниця поруч. Крім того храм був в достатній мірі забезпечений усіма необхідними атрибутами для ведення архіпастирської діяльності (книги, начиння, ризниця).
І хоча з переходом волинських земель в російське підданство після розпаду Речі Посполитої (1795 рік) роль православ’я на анексованих землях з кожним роком все посилювалася, в 1842 році П’ятницька церква в рамках церковної реформи була приписана до місцевого Космодаміанського храму і служби в ній вели лише служителі головного храму.
Не дивлячись залежне станиовище в останній чверті XIX століття православна святиня на березі Корчика мала в своєму реєстрі 56га земель (причому 72% від неї становила оранка), а також багате церковне майно при загальній чисельності парафії в чотири сотні чоловік (сорок шість дворів).
Ось тільки все розмірено-милостиве життя південної околиці стародавнього міста звернула на попіл руйнівна пожежа кінця XIX століття, якій звичайно ж не могли протистояти дерев’яні стіни храмового комплексу – православна святиня повторила долю своєї небесної заступниці і звернулася на прах.
Але віра і сила духу людського не могли змиритися з втратою по волі природної стихії свого святого місця, і на колишньому місці вже в 1911-ому на кошти вірних парафіян був закладений новий дерев’яний храм. Правда для здешевлення нову будівлю було вирішено зводити за затвердженим та рекомендованим типовим проектом для православних храмів імперії.
Радісна подія освячення нової будівлі святині на честь святої Параскеви П’ятниці в Корці для вірян затьмарив початок бойових дій першого з довгої низки страшних випробувань ХХ століття – Першої світової війни 1914 – 1918 років.
Храм, не дивлячись на крихкість матеріалу свого створення, вийде неушкодженим з вогняного жерла їх усіх, щоб за підсумками Другої світової опинитися перед обличчям войовничого атеїзму країни рад, яка помилує його лише частково, закривши в 1959 році, але не знищивши.
Лише коли на горизонті зайнявся світанок незалежної України (10 листопада 1989 року), П’ятницька церква отримала справжню свободу від кайданів державного впливу, щоб стати однією з корецьких архітектурних пам’яток і знову, як колись, нести промінь світла надії і віри для всіх стражденних цього гріховного світу.
Архітектура
Нинішня розташована в закруті річки Корчик церква Параскеви П’ятниці в Корці являє собою витончений тричастинний витвір дерев’яного зодчества в неоруському стилі з шатровим куполом на високому світловому барабані вінчаючим основний обсяг (восьмерик на четверику) і одноярусною дзвіницею над притвором (четверик на четверику).
Гармонійну картину зовнішнього декоративного оздоблення храмової будівлі складає велика кількість архітектурних акцентів у вигляді щипців вежі і куполу, невеликих голівок на краях осей, раскрепованного карниза, розірваних і трикутних фронтонів, спарених витягнутих віконних арок, трикутних сандриків, кутових лопаток, маленького витонченого ганку і шатрового завершення з люкарнами.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., с. Новий Корець, вул. Незалежності.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ). Далі повернути на вул. Незалежності села Новий Корець, в східній частині якої розташована П’ятницька церква.
Громадським транспортом з Рівного / Житомира / Новоград-Волинського до зупинки «Новий Корець», а вздовж головної (вул. Незалежності) до храму святої Параскеви.