Історія

В ті часи, коли Залопанська частина майбутнього Харкова лише починала заселятися (кінець XVIII століття), перші величезні земельні наділи тут за заслуги перед вітчизною отримували представники місцевої козачої військової еліти, яка по духу були більш суворими людьми дії, ніж осілими сибаритами, що стало причиною швидкої зміни господарів переважної більшості ділянок.

Георгію Фрідріховичу (в православ’ї Юрій Федоровичу) фон Мінстеру (1748 – 1821), що вислужився перед імперією двоголового орла своїми подвигами по розгрому Запорізької Січі, пощастило – вірнопідданий цариці залишився живий і вирішив осісти в Харківському намісництві в чині надвірного радника, з метою чого в тодішньому передмісті задешево був викуплений розкішний земельний наділ, в центрі якого побудовано невеликий садибний особняк.

Кілька разів протягом XIX століття змінивши господарів, в 1870-х ділянка між Благовіщенською, Дмитрівською та Коцарською переходить до власності дружини почесного громадянина Харкова Надії Дмитрівні Гладкової. Саме її старанням місто на березі Лопані поповнило свою колекцію зелених острівців — офіційно в 1881-ому для публіки був відкритий сад Тіволі, який після грандіозної реконструкції наступного року (споруджені ротонди для оркестру та буфету, прокладені доріжки, викопаний став, побудовані альтанки для відвідувачів, розбиті клумби, підключене газове освітлення, відкрито будівлю театру) став улюбленим місцем культурного дозвілля городян.

Аж до більшовицького збройного перевороту 1917-ого садиба як єдине ціле перебувала в руках родини Гладкових, поки комуністи після захоплення влади на землях Східної України не оголосили про вилучення всієї приватної власності на користь держави. Всі споруди саду Тіволі отримали нових господарів, а не забудовані частини – проекти нових будівель.

Так на ділянці під № 32 по харківській Благовіщенській 2 травня 1930-ого з’явився побудований за проектом Олександра Линецького (1884 – 1953) клуб-театр союзу «Харчосмак» з власним садом та літнім театром на сімсот глядацьких місць запланований ще за чотири роки до того. Причому композиційно розбите на три ізольовані частини по поверхах, воно пов’язувало воєдино спортивні, дозвільний і театральний світи в єдиному будинку.

Крім різних гуртків і спортивних секцій основним напрямком діяльності клубу «Харчосмак» (пізніше перейменований в Будинок культури «Пещевик») був театр спочатку створений як драматична студія, що за короткий термін в декілька років встиг переродиться послідовно в: агітаційно-пропагандистський театр, Театр революції…

Всі ці аматорські служителі Мельпомени в 1933-ому канули в Лету, поступившись своїми підмостками воскреслому харківському Російському драматичному театру (був закритий сімома роками раніше), який проіснував в цих стінах аж до розв’язаної радами і фашистською Німеччиною Другої світової війни.

Бойові дії не пощадили будівлі на Благовіщенській 32 в числі інших вісімдесяти відсотків забудови Харкова. Його повне відновлення розтягнулося на роки (вцілілі приміщення тимчасово використовувалися в якості службових залізничної станції), а весь цей час його підмостків з нетерпінням чекав Театр юного глядача, який пізніше змінила на посту служителя Мельпомени місцева філармонія.

«Немає нічого більш постійного ніж тимчасове» – наочним прикладом цього вислову стала історія переїзду сюди після ремонту Театру музичної комедії з розташованої буквально по сусідству з Благовіщенській №28 в 1987-ому на період реставрації своєї оселі, а став після продажу будівлі «Муссурі» арабським забудовникам – постійною резиденцією харківської оперети.

Так що зараз новаторська театральна трупа, рідним домом для якої стали значно змінені зовні і внутрішньо стіни колишніх володінь «Харчосмак», дарує радість, веселощі і море позитивних емоцій усім шанувальникам легкого театрального жанру без претензій на глибоке занурення в душу.

Архітектура

Яскравий представник конструктивізму, будівлю якого нині займає харківський театр Музичної комедії, за роки модернізацій і перебудов втратив свої унікальні риси, перетворившись на одного з типових представників мінімалізму в обрамленні стилю модерн. Нині привабливим прямокутний периметр (52м х 25м) з бічними ризалітами роблять лише яскраві афіші та нове оздоблення колонного портику.

Спочатку двоповерхову на високому цоколі будівля ДК «Харчовик» представляла собою симетричне нашарування обсягів, що при всьому своєму аскетизмі нагадували портал величного собору з двома вежами по центральному фасаду, критою галереєю центрального входу та масивними двохмаршевими бічними сходовими проходами. Зараз же – це звичайна триповерхова будівля, яке втратило в потоках часу характерні сходові марші і стилізовані вежі; її відрізняє лише відкритий колонний портик на першому ярусі перебудований з критої галереї, за рахунок якого на другому було споруджено балкон.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, вул. Благовіщенська, 32.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), Е105 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь), М18 (Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта). З Харківської об’їзної по вулиці Полтавський шлях до вулиці Євгена Котляра, а далі поворот на Благовіщенську (в районі скверу Пожежників), на якій знаходиться нинішня резиденція Харківського театру музичної комедії.

Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті трамваєм / автобусом, що прямує в західному напрямку по Полтавському шляху до зупинки «вул. Дмитрівська», а потім один квартал на північ. Друга будівля ліворуч на перехресті з вул. Благовіщенською – колишній ДК «Харчосмак».