Історія

Тисячоліттями драговини з піщаними косами лівого берега Лопані, там де в неї впадає Харків, на ряду з швидкими водами і густими хащами служили добрим захистом для тих, хто шукав собі укриття від переслідування ворогів в глибинці слобожанських земель. Заселення його почалося лише десь у другій половині XVIII століття і поступово просувалося на південь у міру пов’язаного з веденням людиною господарської діяльності (загати, млини, дамби) відступу води.

Так спочатку на вузьких смужках твердої суші з’явилася слобода харківського полкового судді Клочкова, яка подарувала ім’я вулиці, розбудовувалася уздовж набережної, а місце ближче до гирла Харкова через брак технічних можливості будівництва капітальних споруд в кінці першої чверті XIX століття вподобали торговці рибою, які організували тут свої ряди.

Правда їх володарювання на цих землях розташовані так близько до центру міста з Успенським собором тривало лише до середини 1850-х, коли тут почали з’являтися перші житлові будівлі. Приземкуваті, дерев’яні, практично без земельних ділянок (в той час як в Харкові вже щосили розгорнулося кам’яне будівництво) вони належали самому незаможному міському прошарку населення.

Але і ці споруди простояли тут не довго. Вода відступила, трясовина висохла, піски вкрилися земляним шаром і престижність ділянок зросла разом з травою і деревами на лопаньскому березі. Найпрестижнішими були звичайно ж дворові місця уздовж магістралей та біля мосту.

Так першим відомим з офіційних документів хозяїном ділянки під №5 був князь Костянтин Миколайович Гагарін, який володів дворовим місцем разом з комплексом будівель станом на 1901 рік оціненим в суму більше п’ятнадцяти тисяч рублів.

Але, мабуть, наявну на ділянці будову було принесено в жертву комерціалізації суспільства, коли дворянські роди на початку ХХ століття масово почало освоювати нові джерела доходу замість збіднілих зі скасуванням кріпосного (фактично рабовласницького) права потокам від сільського господарства – в 1903-му проект забудови ділянки князем Гагаріним був замовлений міському архітекторові Борису Миколайовичу Корнеенко (1871 – 1916).

За яких обставин майно князя було розділено і станом на 1913 рік опинилося у власності різних господарів історія замовчує, але ними були №5 (прибутковий будинок) – Федір Федорович фон-дер Лауніц, а №5а (готель «Континенталь») – власник сусідньої ділянки купець Сруль-Нахім Шлемович Гулько.

Після оголошення реквізиції «на користь держави» всієї приватної власності більшовиками, що захопили владу в Східній Україні, західна частина перетворилася на професійно-технічне училище, а східна – використовувалася під його практичну базу.

Після здобуття Україною незалежності обидві частини швидко перейшли у приватну власність – по Клочківській №5 зараз розміщуються офісно-виробничі площі харківської друкарні «Друкарська справа», а №5а після переїзду в іншу будівлю середньо-спеціального навчального закладу пристосовано під комерційний центр.

Архітектура

Колишній комплекс князя Гагаріна на харківській набережній Лопані являє собою забудовану по периметру ділянку з внутрішнім двором, де безпосередньо по червоній лінії Клочківської розташований двоповерховий прямокутний (22м 14м) корпус житлово-торгівельного призначення, а вздовж річки – п-образна п’ятиповерхова будівля з крилами різної довжини.

Домінантою західної асиметричної споруди червоної цегли з частково потинькованими фасадами в стилі неокласики є верхній ярус декорований фігурною кладкою фризу і профільованого карнизу на модильйонах, лопатками та ризалітами з двома різними контурами надбудов, центральна з яких служить вінцем фасаду підкреслена чверть-круглим трьохчастковим вікном в ажурному ліпному оздобленні. Нижні поверхи відрізняють лопатки з круглим завершенням і геометричний малюнок над- і підвіконного простору різний на кожному з них.

Східна двоповерхова потинькована (за винятком красноцегляної надбудови) споруда досить стримана за своїм оформленням в порівнянні зі своїм сусідом під №3: коробові віконні арки із замковим каменем і лиштвами на верхньому ярусі, руст першого поверху, виділення фільонками дзеркал міжвіконного простору – другого, лопатки з імітацією алмазного русту, профільовані карнизи і декоративна надбудова парапету.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, 5а.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), Е105 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь), М18 (Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта). З Харківської об’їзної по Білгородському шосе – Сумській – пл. Конституції – Соборному узвозу або Полтавському шляху – вул. Різдвяній до набережної, де – біля Купецького моста розташований колишній комплекс князя Гагаріна.

Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті трамваєм / автобусом / метро до зупинки «Площа Конституції», а далі – Соборному спуску до Клочківської вулиці / набережної, уздовж яких розташований корпусу під №5.