Популярна дитяча забавка з елементами масажу «Рейки-рейки, шпали-шпали» знайшла своє поширена в Україні з часів розвитку залізничного транспорту з включенням елементів автентики тих часів і є цінною культурною спадщиною, що передає традиції народної педагогіки, виховує повагу до фольклору та сімейних ритуалів.
Вона поєднує ритмічний віршик, гру та легкий масаж спинки малюка, що робить її веселою, розвиваючою, розслаблюючою, що вкупі має потужний розвивальний і емоційний ефект, поєднуючи фізичний контакт, мову, гру та історичні відомості про побут минулих часів. Вона позитивно впливає на загальний стан розвитку дитини, а також спрощує налагодженню психо-емоціного контакту дорослого з малюком.
Основні відомості
Вік: гра універсальна, тому підходить для буд-якого віку, від 6–8 місяців та старших.
Ритм: пасивно-активна з активним емоціним забарвленням.
Число гравців: зазвичай двоє, дорослий та дитина.
Тривалість: гра триває 3-5 хвилин та може повторюватися бажану кількість разів.
Емоційний компонент: встановлення емоційного зв’язку та зміцнення прив’язаності завдяки близькому тактильному контакту (погладжування, постукування, лоскот) сприяє виділенню окситоцину («гормону обіймів»), створює відчуття безпеки, любові та турботи. Позитивні емоції – ритм віршика, несподівані сюрпризи в кінці та гумор викликають радість, сміх і захват. Це допомагає дитині вчитися регулювати емоції та довіряти дорослому. Гра вчить чергуванню активності та спокою, очікування (сюрприз у кінці), довіри до дорослого. У групі розвиває спостережливість і співучасть.
Фізичний розвиток:
Розслаблення та комфорт – м’який масаж знімає м’язову напругу, заспокоює перед сном, зменшує тривожність. Тактильна чутливість і сенсорний розвиток – різні типи дотиків (гладження, постукування, щипання, гупання) стимулюють шкірні рецептори, розвивають відчуття тіла та координацію. Легкий масаж покращує кровообіг, м’язовий тонус, поставу. Сприяє раннім моторним навичкам (підняття голови, перевертання). Особливо корисна для дітей із гіперактивністю або чутливою нервовою системою.
Виховний компонент:
Мовний розвиток – ритмічний вірш з повтореннями, звуконаслідуванням («ціпу-ціпу», «туп-туп», «чух-чух») збагачує словниковий запас, тренує фонематичний слух і сприяє формуванню правильної вимови. Уява та мислення – дитина уявляє поїзд, тварин, події, що розвиває образне мислення та зв’язок слів з діями.
Опис гри
Дитина лягає на живіт (зазвичай на коліна дорослого або на ковдру). Дорослий (мама, тато, бабуся) пальцями «малює» на спинці за текстом віршика:
«Рейки-рейки» – проводять двома пальцями (вказівними) уздовж хребта дві паралельні лінії (рейки).
«Шпали-шпали» – поперечними рухами пальців (або всією долонею) малюють шпали (поперечки між рейками).
«Їхав поїзд…» – пальцями або долонею «їде» потяг уздовж спинки (легкі постукування або ковзання).
Далі йдуть рухи відповідно до тексту: «горошинки покотились» (легкі постукування пальцями, ніби горох сиплеться), «курчата» (щипання або легкі «дзьобання»), «гусенята», «слони» (гупання долонями), «директор» (імітація друкування на машинці пальцями) тощо.
Закінчується часто сюрпризом – лоскотом, обіймами або «листом» (легкими погладжуваннями).
Емоційна виразність – дорослий може варіювати інтонацію, темп і силу дотику, навчаючи дитину читати емоції.
Класичні примовки (приказки) гри
Існує багато варіантів тексту – короткі та розгорнуті. Ось класична українська адаптація (переспів Мирослави Кім та інші):
Варіант 1
Рейки-рейки, шпалі-шпалі,
Їхав потяг заблукалий.
Із останнього вікошка
Викотилися два горошки.
Прийшли кури — поклювали-поклювали,
Прийшли гуси — пощипали-пощипали.
Прийшов слон — потоптав-потоптав.
Прийшла лисичка — хвостиком помела-помела.
Прийшов двірник.
Поставив стіл,
Стілець поставив
І нашвидкоруч ото нашкрябав:
«Любі дружина й доця (дзінь-дзелень, комка),
Шлю вам нові панчосі (дзінь-дзелень, крапка).
Ті панчішки не простії (дзінь-дзелень, комка),
В них застібки золотії (дзінь-дзелень, крапка).»
Запакував і відправив.
Варіант 2
Рейки, рейки, шпали, шпали…
Їхав поїзд із Полтави.
Ось віконце відчинилось -
Горошинки покотились.
Йшли курчата, ціпу-ціпу,
Дзьобали собі на втіху.
А за ними гусенята
Теж пощипали їх завзято.
Далі йшла сто слонів,
Тупали, аж гай шумів.
А за ними йшла лисиця,
Рудохвоста хитриця.
Плавно хвостиком мела,
Поприбравши все сповна.
На очищений майданчик
Стол зі стільчик поставив
Файний двірник,
Дядько Федір,
Щоб письмо своїй сім’ї
Написать у всій красі:
«Дорогі дружина й доця,
Відправляю вам новії панчосі.
Ті панчошки не прості,
В них застібки золоті.»
Запакував і відправив.
Варіант 3
Ось віконце відчинилось –
І горошки покотились.
Йшли курчата, ціпу-ціпу,
Дзьобали собі на втіху.
А за ними гусенята
Теж пощипують завзято.
Далі йшла сім`я слонів,
Тупали, аж гай шумів.
Ось директор-молодець
Стіл поставив і стілець
І друкує на машинці
Лист малесенькій дитинці:
«Люба доню! Мила пташко!
Висилаю жовту чашку,
На ній сонячні бочки
І на денці – крапочки.
Варіант 4 (сучасний)
Рейки-рейки, шпали-шпали,
Їде потяг заблукалий,
Паровоз сопе чух-чух,
Дмуха парою пуф-пуф.
Під`їжджає до перона,
Доповзає-під`їжджає.
Та з останнього вагона
Вилітає-випадає:
І горошок, і зерно,
Кукурудза та пшоно,
І строкатая квасоля
(Ой, квасолечка-квасоля!),
І відбірна бараболя,
Барра-боля, барра-боля…
Кури перші позбігались,
Гусі-качки позлітались,
Позбігались-позлітались,
Стали все оте шукать,
Стали все оце збирать
Та й клювать, клювать, клювать,
Та й гребти, гребти, гребти,
Та й скубти, скубти, скубти,
Та й щипати, та й щипати, -
Годі їх вже розігнати…
За курми приплівся вовк,
Він зерно зубами товк
(Товк, товк – все стовк).
Слідом в справах, мимохідь
Вайлуватий брів ведмідь
(Брів, брів та й набрів),
Той на гамір завітав
Весь горошок пожував
(Пожував, пожував та й нещадно).
А за ним прибігли поні,
Кабани, верблюди, коні,
Слоненя гуп-гуп, гуп-гуп,
Слоник-татко туп-туп-туп –
Всі завзято тупотіли
І собі знайти щось хтіли…
Вийшов тут з депо двірник,
Той що до порядку звик,
Зиркнув навкруги сердито,
Гукнув щось несамовито,
Розлякав усіх звірят,
Пташок всіх і слоненят,
Та давай мітлой махати,
Прибирати-замітати, –
Посновиґав, все замів
Та й утомлено присів
На стілець, в кінці перона,
Біля крайнього вагона.
Щоб не йшов даремно час,
Що трапляється не раз,
Дістає для відпочинку
Та й друкарську він машинку,
Жінці набира листа,
Вжик-вжик-вжик та тра-та-та:
– Рейки-рейки, шпали-шпали,
Кома-вжик, кома-вжик,
Їхав машиніст оспалий,
Кома-вжик, кома-вжик,
Як підїхав до перона,
Кома-вжик, кома-вжик,
То в останнього вагона,
Кома-вжик, кома-вжик,
Проломило, видко, дно…
Галю, як тобі оте кіно?
Із останнього вагона
Обіч довгого перона
Все розсипалося вщент,
Згинув весь мій реманент!
Кури-гуси позбирались,
Позбігались-позлітались,
Стали все вони збирать
Та й клювать, клювать, клювать,
Та й гребти, гребти, гребти,
Та й скубти, скубти, скубти,
Та й щипати, та й щипати, -
Годі їх вже розігнати…
Але, мила моя Галя,
Вжик і крапка, вжик і крапка,
Моя пташко, моя краля,
Вжик і крапка, вжик і крапка,
Моє рідне серденя,
Кома-вжик, кома-вжик,
Квітка пишная моя,
Кома-вжик, кома-вжик,
Я для тебе особисто
Приберіг тихцем намисто
І шкіряні чобітки,
І квітчастії хустки,
І тепленький кожушок,
І на пояс фартушок!
Історичний контекст
«Рейки-рейки, шпали-шпали» відноситься до усної народної творчісті епохи активного провадження на українських теренах досягнень технічного прогресу (ймовірно, 1920–1950-ті роки). Текст пов’язаний із залізничною тематикою – символом індустріалізації, прогресу та єдності великої країни повсякденному житті. Залізниці були важливими для економіки, міграцій і культурного обміну, тому образи потягів, рейок і шпал часто з’являлися в дитячій літературі, піснях і іграх.
Гра належить до традиції потішок і пестушок – коротких ритмічних віршиків з тактильними діями, які існують у багатьох українських варіаціях (Сорока-ворона, Ладки). Такі забавки допомагають у ранньому розвитку, зміцнюють емоційний зв’язок між дорослим і дитиною та передаються усно з покоління в покоління. І зараз активно використовується в педагогіці, ранньому розвитку, масажі для немовлят і навіть у терапевтичних практиках.
Сьогодні гра «Рейки-рейки…» – наочний приклад того, як дитяча культура початку ХХ інтегрувалася в українську сучасність, зберігаючи свою теплоту та універсальність. Багато батьків згадують її зі свого дитинства і передають дітям.