«Хованка» – один з різновидів традиційної української дитячої гри більш відомої сьогодні як «Хованки» (раніше «Приховки»), але у специфічному, деталізованому варіанті, який має глибокий військово-патріотичний та історичний контекст.
Тип гри: рухлива (моторна) та пізнавально-сприймальна (розвиває фізичні якості та кмітливість).
«Куточки» – це автентична українська рухлива забава, зафіксована у методичних працях Марії Юркевич. Гра поєднує в собі елементи активного фізичного навантаження, тренування уваги та соціальної взаємодії. Вона традиційно використовувалася у виховних системах (зокрема, в скаутських організаціях, таких як «Пласт») для роботи з новачатами – дітьми молодшого та середнього віку (орієнтовно від 6 до 10 років).
Число гравців: Оптимально від 8 до 12 осіб.
Традиційна українська дитяча рухлива гра «В ямку» – змагання на влучність, у якій учасники намагаються влучити шишкою, м’ячем або іншим невеликим предметом у викопану на землі ямку (вид метальних ігор). Гра поєднує елементи змагань та представляє собою модель суспільних відносин у мініатюрі: тут є правила, є суддівство (взаємоконтроль гравців), є змагання і є відповідальність за порушення. Через таку гру діти засвоювали базові норми спільного життя – чесність, повагу до правил і культуру програшу.
Вік учасників: Різний (гра підходить як для молодших дітей, так і для підлітків).
«Квач»1 – одна з найдавніших і найпоширеніших дитячих ігор на території України, що сягає корінням у глибоку народну традицію.
Вид гри: рухлива, командно-індивідуальна.
На підставі записаної Теодосієм Самотулкою на початку ХХ століття гри «Наввипередки».
Класичною українською дитячою рухливою забавою, спрямованою на розвиток швидкості, координації та уважності, є Перегони наввипередки. Нижче наведено детальний опис усіх етапів та умов гри.
Рухи склали З. Березницька та Н. Мельникова. Музика Є. Сироткіна.
У грі-танку беруть участь 5—6 дівчаток та 5—6 хлопчиків, кожен заздалегідь знає свою пару. Проти глядачів стоять 5 – 6 стільчиків.
Українська народна мелодія адаптована А. Філіпенком.Слова та рухи Н. Кукловської.
У грі беруть участь 8—10 дівчаток. Стоять вони півколом так: у середніх чотирьох дівчаток в руках невеликі блюда з паляницями, у трьох справа — маленькі кошики з фруктами, у трьох зліва — кошики з овочами. Посередині кімнати стоїть столик. Під час гри-танку дівчатка весь час співають.
У грі бере участь необмежена кількість дітей. Всі дії відбуваються на восьмирічний такт, який відлічує ведучий, який може бути замінений відповідними мелодіями, ноти яких наведені нижче. Звук свистка (інший рух-відмашка) – сигнал до початку гри.
Хід гри:
Рухи склала З. Березницька.
Музика І. Кишка.
Кілька пар дітей запряжені в візки — спереду коники, позаду візники, у яких в руках батіжки.
Струмочок – це прадавня традиційна забавка-танець, в яку грали (танцювали) практично всі покоління, починаючи з наймолодшого віку та використовуючи залежно від події в якості розважальної чи обрядової. Різницю складали лише супровідні пісні, які і задавали тон всьому дійству. Адже в самій грі ще за часів далеких українських пращурів був закладений глобальний сакральний зміст про безконечність буття та продовження життя через парування. Тому в неї грали від малечку до старечку буквально на всіх загальних святах.
Навіть зараз її в якості розваги використовують на різноманітних закладах та гарного групової гри для дітей в обмеженому просторі задля відпрацювання навичок швидкість реакції і координації, свідомого власного вибору, виховання командного духу. Для пришвидшення руху струмка темп супровідної музики може наростати. За правилами гри кількість учасників має бути не парною (в разі, якщо парна кількість, то «ведучих» буде двійко, які виконують рух за правилами гри з деякою затримкою за часом, щоб не заважати один одному).