Храм, який пройшов шлях і пізнав усі прикрощі долі тієї, чиїм ім’ям він названий, щоб лише на зорі нового часу вступити в світ спокою та благоденства.
Одна з перлин корецької намиста загублена десь серед розлогої зелені річкового закруту схожа на багато інших і унікальна своїми родзинками.
Один з тих, хто пережив нещадний атеїзм рад, щоб в гордій величі віків високо тримати прапор християнської віри в третьому тисячолітті.
Його історія – одна з тисяч схожих, але при цьому як будь-яке життя унікальна і прекрасна в незримих обладунках фактів, людей і подій, що її породили.
Останній дар тих, хто століттями творив історію міста на березі Стубла з її злітами і падіннями, щоб назавжди піти в небуття, залишивши по собі лише пам’ять у архітектурних шедеврах та витіюватих записах пожовклих літописних сторінок.
Тричі народжена православна святиня, якій знайшлося місце і на зорі третього тисячоліття, щоб висвітлювати шлях до світла віри та ери творення.
Іудейська святиня в самому серці княжого міста, яка процвітала п’ять століть і водночас була знищена рукою не милосердного атеїзму.
Головний оберіг і надія тих, хто стояв біля витоків процвітання і багатства міста на Ікві, а їх нащадків поховали безпринципність і безпрецедентна жорстокість двох тиранів, які на догоду власним амбіціям знищили півсвіту.
Щедрий дар господарів міста його католицькій громаді, який пройшов разом зі своєю паствою шлях трьох непростих століть життя на стику інтересів сходу і заходу.
Його історія – суть вічного запеклого протистояння різних конфесій однієї церкви, який усіяний людськими життями і душам у вічній боротьбі за світоч істинної віри.
Світоч католицької віри міста, який народився наче птах-Фенікс з пороху століть по волі і вірі людської.
Сонце Дубенської землі, що століттями притягує таких же світлих і відкритих людей, щоб спільними зусиллями написати неповторну, самобутню історію міста з яскравими прикладами самопожертви і мужності під заступництвом небес.
Дерев’яна хранителька православних традицій по волі своїх парафіян перетворена на перлину кам’яного зодчества.
Надійна опора вірян, яка допомогла пронести їм в серце віру во Христа через століття війн, атеїзму і гонінь, щоб на зорі третього тисячоліття стати вінцем центру княжого міста.
Дар польських князів католицької церковному ордену обсервантів в ім’я Миру і Добра, який прослужив півжиття в якості головної православної святині міста в долині Ікви.
Міцні стіни як гарантія захисту і життя серед бурі егоцентричних мотивів і сподівань великих європейських просторів.
Монастир-фортеця, монастир-опора, монастир-захисниця землі в стародавньому серце Волині, як символ віри і надії всупереч миттєвим примхам мінливої долі.
Його історія – низка змінюваних одна одну християнських течій як виклик людським амбіціям і жадібності в протистоянні Божій волі.
Витончені врата зі світу суєти і людських пороків в царство небес, де живе мрія про вищу справедливість і вселенське добро.
Її будували одні, а служити їй було призначено іншим як доказ толерантності і єдності віри в тріумфі над людськими амбіціями загартованому випробуваннями жорстокого часу.