Там, де нескінченно далеке стає близьким – лише руку простягни, і чорне покривало космосу відкриє свої вічні таємниці перед прагнучими пізнання світобудови.
Сховище історичних раритетів перших боязких кроків людини за межами землі біля воріт всесвіту, які з кожним роком відкриваються все ширше для тих, хто набрався сміливості подолати силу земного тяжіння.
Третє століття на сторожі захисту здоров’я львівських городян в ім’я радості буття і вічного життя.
Постійність в одній маленькій архітектурній деталі величезного міста як дихання добра, над яким не владні вітри змін.
Там, де зберігається пам’ять гуляйпільської землі з найяскравішими її спогадами радості і чорними днями трагедії, які і складають саме життя.
Уроки багатьох поколінь предків, що своїм досвідом застерігають від помилок своє майбутнє, яке живе в кожному нащадку.
Будинок-історія, який стояв біля витоків зародження майбутньої слави Бердянська як великого торгово-промислового центру північного Приазов’я.
Ціла епоха сконцентрована в чотирьох стінах звичайного особняка в тінистій зелені скверу-парку на березі ласкавого моря.
Сховище сивої давнини, де за кожним раритетом прихована чиясь доля з її радощами і прикрощами, якими так рясніє історія приазовських земель.
Страж тонкої грані між минулим і майбутнім, якому самою долею призначена місія відзначати віхами значущі періоди втіленого у життя часу.
Подарунок нового тисячоліття як пам’ять про технічні досягнення днів минулих по крупицях зібраних дбайливою рукою ентузіастів.
Куточок минулого, загублений в самому серці промислового району міста на Дніпровських порогах.
Молоде починання з великим майбутнім, у якого список експонатів не йде ні в яке порівняння з маленьким відрізком час його існування.
Такий багатоликий і різноманітний, але завжди цікавий і новий музей, де для кожного знайдеться своя родзинка і свій шедевр.
Там, де зберігається вікова пам’ять запорозьких земель, стоїть обдуваний безжальними вітрами часу кінь, як втілення незламної волі і могутньої сили українського народу.
Всі древні символи придніпровської землі зібрані на невеликому п’ятачку землі біля стародавньої осі Миру, як стиснута пружина часу в концентрованих віхах довгого шляху.
Різний час, різні експонати, різні куратори, різні будівлі, але одна сутність, що відкриває полог таємниці над минулим запорізької землі.
Його історія – ланцюжок падінь і злетів, пов’язаних з ім’ям і долею конкретної людини, завдяки якої він створювався заново і зникав в імлі століть.
Родові усипальниці давнини приховані під обігрітим теплими променями сонця покривалом запашних трав мирно, сплячі під заколисуючий рокіт Дніпровських хвиль.
Ровесниці пірамід, що перетнули п’ятитисячолітній рубіж як пам’ять нащадків про покоління пращурів, з яких на пожовклих сторінках літописів почала проступати історія українців.