Історія
Історія музею
Його історію на сторінках запорізьких літописів практично з нуля почав писати ентузіаст і відданий служитель запорізького краю Яків Павлович Новицький (1847 – 1925), по крупицях збираючи артефакти і документальні свідчення в школах, архівах і приватних колекціях. Нелегка це була робота після бурхливих років громадянської війни (1917 — 1922), що вогнем і мечем прокотилися по українських землях.
Ще на тліючому попелище Російської імперії дбайливою рукою свого першого директора експозиція отримала право на існування від нової влади: в грудні 1921-го було зроблено офіційну заяву про створення Запорізького краєзнавчого музею, а через місяць для його потреб було виправлено будівлю Народного дому. Тоді-то і почалася повномасштабна дослідницька робота: експедиції в передмістя йдуть одна за однією та не припиняється робота з вивчення архівів різних установ тепер уже колишнього Олександрівська.
За півтора роки роботи була проведена колосальна робота з формування наукової бібліотеки, зборів предметів старовини, нумізматичної колекції та історичного архіву, що стали основою представленої 15 червня 1923 року експозиції. Однак, зі смертю засновника-натхненника розвиток музею завмирає.
А в 1931 році в краєзнавчому з’являється новий покровитель музейних цінностей Запоріжжя. Їм стає натхненний шанувальник урбанізації та прогресу Микола Григорович Філянський (1873 — 1938), який активізує дослідницьку, наукову та природоохоронну роботу рідного краю від стародавніх часів до будівництва ДніпроГЕС. Музей ж, отримавши друге дихання, швидко збільшує площу експозиції.
Але настільки сильна патріотична любов видної громадської фігури, що виражалася і в його роботі на посаді директора музею, і в надрукованих на сторінках багатотиражних газет і журналів віршах, не могла не викликати тривогу у радянського керівництва. У 1937-му Миколу Григоровича за звинуваченням у контрреволюційній діяльності заарештували, а історичне товариство було розгромлене.
Передвоєнні роки радянської влади і німецька окупація 1942 – 1944 років зробили все, щоб від колишнього багатства колекції краєзнавчого (у 1939 отримав статус обласного) ні залишилося і сліду. Дивом вціліли лише корабельні гармати початку XVIII століття.
Відродження зберігача старожитностей Запоріжжя почалося зовсім в іншому місті, коли гуркіт гарматних залпів Другої світової ще звучав на горизонті – в 1944 році його на чотири роки прихистив під своїм крилом історичний музей Мелітополя. Скитання від одного будинку до іншого і відтворення по крупицях втраченої колекції тривало аж до початку 1960-х.
1961 рік став зоряним в історії обласного краєзнавчого, коли до керівництва в Українській РСР та Запоріжжі зокрема приходять патріотично налаштовані лідери, що дали зелене світло відродженню національної історії, традицій і культури. Так що вже в 1965 році на великій виставковій площі, що налічувала двадцять два зали, будівлі в самому серці старого міста була відкрита оновлена експозиція, перлиною якої був відділ «Історії запорізького козацтва».
Багате минуле цих земель, німі свідоцтва якої історія надійно зберегла під земним покривом, з кожним роком все більше поповнювала знання людини про колишні часи і музейну колекцію, якій скоро стало тісно в наявних приміщеннях (позначилося так само відсутність простору для фондосховища, наукових лабораторій і лекційного залу). Для вирішення питання в 1977-му було виділено презентабельну будівлю колишньої Земської управи.
І хоча перша виставка відбулась в тому ж році, на повне оснащення та переобладнання знадобилося майже півтора десятиліття. У той же час відкривається його філія на острові Хортиця, що отримав назву Музей Запорізького козацтва.
Так що зараз музей, що входить за кількістю наявних експонатів (більше 110 000) до числа найбільших в Україні і видає спільно з Запорізьким національним університетом щорічник «Старожитності степового Причорномор’я і Криму» (з 1991) та власний – «Музейний вісник» (з 2001), продовжує свою громадську та наукову роботу.
Історія будівлі
На початку ХХ століття, коли економіка Російської імперії була на піку зльоту перед економічним і політичним колапсом Першої світової, в самому центрі Олександрівська на Троїцькій вулиці було вирішено побудувати самостійний будинок Земської управи замість все зростаючої оренди прибуткового будинку біля Свято-Покровського кафедрального собору.
Проект був доручений й успішно виконаний в 1912 – 1913 роках архітектором Олександрівського повітового земства Яковом Карловичем Делантом (деякі джерела наполягають на авторстві О.С. Солов’янова). Безпосередньо ж саме будівництво тривало три роки і було закінчено в 1916-ому.
У роки бойових дій громадянської війни 1917 – 1922 років в будівлі Земської управи розташовувався штаб командувача Південним фронтом країни рад, а після їх закінчення вона перейшла у спадок до першої Міської раді Запоріжжя (місто було перейменовано в 1921 році), що діяла аж до німецької окупації 1941-го, коли була пристосована під штадткомісаріат.
Повоєнні роки принесли величному творінню архітекторів минулого повернення статусу адміністративного центру: спочатку його стіни стають притулком для обкому комуністичної партії, а пізніше – обласного виконавчого комітету Запорізької області. Лише в 1977-му приходять у відповідність зовнішній стан і внутрішнє начиння пам’ятки архітектури, коли його будівлю було передано Обласному краєзнавчому музею, який розташовується тут і донині.
Архітектура
Помпезна будівля Земської управи, втративши в потоці часу лише повідомляючий про це напис і двоголового орла на центральному фасаді, як і сто років тому являє собою г-подібний триповерховий периметр з овальними обрисами зовнішньої і прямокутним виступом внутрішньої кутової частини на високому облицьованому каменем цоколі, виконаний в неоренесанстному стилі.
Домінантою його служить кутова частина з прикрашеним двоколонним портиком доричного ордера в півтора ярусу з трикутним фронтоном центральним входом, високими арочними вікнами заввишки в два яруси овального обсягу, декоративними елементами надвіконної обрамлення, парними напівколонами іонічного ордера міжвіконного простору і аттиковий ярус з дугоподібним ущипом перед величезним куполом зі шпилем. Пластика крил підкреслена надвіконними сандриками і складнопрофільним вінчають карнизом.
Експозиція
Багата експозиція обласного краєзнавчого, розташована в одинадцяти залах на трьох поверхах оповідає історію краю від давнини до сьогодення. Так виставкові зали першого поверху оповідають про природу Запоріжжя (ліве крило) та археологію, перші поселення і зародження козацтва (праве) на цій землі; другий – присвячений Нестору Махно (ліва частина), Дніпрогес та історії Олександівська (права частина); на третьому ж розташовані єкспозиції: зліва присвячені рокам Другої світової та повоєнній радянській епосі, а праворуч – Майдану і боротьби за незалежність у АТО.
додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 29.
Тел .: (061) 764-39-12, 764-34-76.
Офіційний сайт: http://zokm.jimdo.com
Посилання
- Історичні факти. Місто за порогами Дніпра
Як дістатися
По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Н23 (Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя) / р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т08 03 (Маріуполь – Запоріжжя). У місті головною Космічна – Леніна – Гребельна – Каширське шосе до повороту в лівобережній частині на вул. Чекістів, де розташована будівля колишньої Земської управи.
У Запоріжжі громадським транспортом, що прямують вздовж пр. Леніна, до зупинок «Площа Свободи» / «Драмтеатр» / вул. Чекістів, від якої в одному кварталі розташований краєзнавчий музей.