Різний час, різні експонати, різні куратори, різні будівлі, але одна сутність, що відкриває полог таємниці над минулим запорізької землі.
Його історія – ланцюжок падінь і злетів, пов’язаних з ім’ям і долею конкретної людини, завдяки якої він створювався заново і зникав в імлі століть.
Родові усипальниці давнини приховані під обігрітим теплими променями сонця покривалом запашних трав мирно, сплячі під заколисуючий рокіт Дніпровських хвиль.
Ровесниці пірамід, що перетнули п’ятитисячолітній рубіж як пам’ять нащадків про покоління пращурів, з яких на пожовклих сторінках літописів почала проступати історія українців.
Вісім грізних твердинь української землі під одним личиною як втілення свободи й непокори народу перед лицем будь-якого ворога.
Символ двох століть опору відважних найсильнішим арміям Європи, коли на кону стояли честь, життя і доля цілого народу.
Найдавніша застигла в химерному кам’яному оздобленні історія планети земля, яку коли-небудь бачили людські очі.
Книга пам’яті європейської культури, написана незліченними поколіннями предків на маленькому шматочку запорізької землі.
Колиска української національної свободи, виплекана ласкавими водами Дніпра, солодким вітром степів, теплими променями сонця.
Молоде починання на древній землі, як наочний приклад духовної спадкоємності поколінь, не дивлячись на всі старання тимчасових правителів знищити пам’ять про минуле.
Зиркий доглядач славних традицій минулого захищаючий відродження козацтва як невід’ємної складової сьогодення.
Святе місце древнього народу, що канув в морок століть за довго до народження нової ери, щоб стати прабатьками перших слов’ян.
Таємні знання землі завмерлі в кожному камені, до кожній гілці, в кожній травинці острова з багатою історією і містичною сутністю, що вабили людину з давніх часів.
Приборкана могутньою людською волею сила дихання богів на службі у людства відроджена з небуття ентузіазмом сучасників.
Плід перших боязких кроків прогресу, що став на століття надійною підмогою у видобутку щоденного хліба насущного для мільйонів.
Пам’ять про тих, хто зміг протистояти турецької агресії і не раз рятував російську армію від неминучої загибелі, щоб безславно покинути рідні пенати з політичних мотивів або залишитися назавжди в сирій землі Хортиці.
Поховання жертв тієї далекої війни, яка як завжди була розв’язана на догоду власному честолюбству та амбіціям одних і велася руками інших, що заплатили найвисокішу ціну за її закінчення.
Сакральне місце, яке споконвіку дарувало можливість дотику до самої потаємної таємниці буття – народження життя на цій планеті.
Давній символ світобудови гармонійно вписаний в антураж української сучасності як послідовності нерозривних зв’язків минулого, сьогодення і майбутнього.
Спадщина славного українського минулого, де відвага і вміння, витримка і сила, волелюбний дух і мужність в обрамленні самобутнього колориту і справжніх свідків давно минулих днів переливаються на сонці всіма гранями свого національного буття.
Зберігач славних козацьких традицій, захований за гострими списами дерев’яного частокола серед розкішного різнотрав’я хортицької вольниці.