Найстаріша ратуша Україна, годинник якої ніби зупинив час для Кам’янця, коли втратив свої стрілки в бурхливому потоці хвилин, годин, років, століть …
І зараз в ранні ранкові годинники, йдучи по ще пустельній гучній площі
Польського Ринку вздовж Вірменського колодязя і Дзвіниці часом виникає відчуття, що кроки лунають крізь століття.
Зелене серце Харкова з довгою історією, де дуби в спекотний сонячний день дають цілющу прохолоду і тінь, а багатоголосі трелі птахів десь високо в кронах дерев затьмарюють шум навколишнього міста.
Сучасний центр дозвілля з флером таємничості вікової павутини на загублених серед велетнів-дерев доріжках в застиглих дитячих фігурках і витонченості водограїв.
Святе місце на високому березі Сіверського Донця, якому щорічно приходять вклониться тисячі паломників з усіх куточків землі, де золотоглаві храми, наче зграя білих лебедів, які присіли перепочити серед зелені біля прозорих вод річки, що б продовжити свій піднесений політ крізь століття.
Зберігач унікальної колекції, оціненої ще наприкінці ХІХ століття у двісті тисяч рублів сріблом, що розташувався на високому березі Дніпра під охороною половецьких кам’яних баб і військової техніки часів Другої світової вони, який щороку поповнює свої зали новими експозиціями та експонатами.
Місце тиші і спокою в далечі від галасливої набережної Ялти, що омивається бурхливими хвилями Чорного моря, де тихий світлий смуток заплутався в гілках струнких кипарисів, де сонце золотить місце останнього спочинку майстра, а синь внутрішнього розпису, часом, затьмарює фарби небосхилу.
Вікове «Яблуко розбрату» Австрії та Трансільванії, що охороняло Соляний шлях з Мармарошскими копій, від якого безжалісний час залишив, лише купу руїн та під’їзну арку.
Лише ящірки і змії турбують спокій цієї, колись неприступної, фортеці, та заїжджі туристи опромінюють спалахами своїх фотоапаратів темні куточки безмовного свідка історії Хуста.
Золоте серце православ’я у Вінниці, що встигло побувати і католицьким костелом, і спортзалом, і складом, і концертним залом, але пронесли крізь всі негаразди свою духовність і піднесеність рис.
Перша будівля в яскраво вираженому стилі українського модерну з фасадом, прикрашеним гербами повітових міст Полтавської губернії, під стрілчастим дахом у світло-зеленому обсязі, прикрашеному українським розписом, з білими завитками поручнів де зберігається колекція з більш ніж ста тисяч історичних раритетів.
Зелена нитка, яка пов’язує розмежовуючи акваторію сучасного промислового порту і повну архітектурних вишуканостей стару частину Одеси. Її тінисті алеї ще пам’ятають кроки Пушкіна і Айвазовського, Чайковського і Лесі Українки, а легкий морський бриз пестить все де Рішельє, що також пильно стежить за життям сучасного міста, правда вже в бронзовій статуї.
Звідси починалася та, що стане перлиною чорноморського узбережжя, підкорить серця мільйонів і завоює всесвітню популярність.
Витончена у своїй величі й велична у своєї витонченісті перлина Галичини зачаровує кожного, хто побачив її, і манить відвідати приїхати до неї ще і ще раз. У ній усе чудово: і беззахисність перед часом, підкреслена незавершеністю реконструкції, і герби та пам’ятні дати на фасадах, що зберігають вірність своїм колишнім власникам.