Мурований фенікс католицької души Надвірної, який чотири століття стоїть на сторожі інтересів громади, переживши багаторазове переродження в іншій личині під іншим ім’ям, але з непохитною вірою в християнські цінності.
Вічна краса стриманого оборонного бароко, яке в храмовій архітектурі перетворюється на гордовиту одухотворену стать, яку не змогли стерти всі перебудови і утиски чотирьох століть.
Стародавня могутня твердиня у підніжжя Карпатських гір, яка століттями стояла на сторожі комерційних інтересів торгівельного люду сходу та заходу, а із втрати актуальності перетворилася на пам’ятник далеких часів, які минули і вже не повернуться ніколи.
Кам’яний велетень колись найбільший серед місцевих, якого людська байдужість перетворила на руїну, а українська сучасність по крихті відроджує в ім’я пам’яті пращурів.
Земля давно обітована, але на такому обмеженому клаптику, що одна епоха майже повністю стирає сліди попередньої, щоб розчистити історичне полотно для фарб майбутнього.
Величний символ високого статусу вільного міста, який виборювали лише одиниці безкраїм прагненням жити за своїми правилами та самим вирішувати подальшу долю, а вітри часу не одноразово намагалися знищити.
Віковий хранитель українських культурно-духовних традицій, завдяки якому країна не загубила своєї національної автентичності крізь всі випробування лихоліть ХХ століття та намагання країн-окупантів стерти пам’ять про велике минуле Русі-України.
Витончена перлина храмового зодчества, яка більше схожа на розкішний палац, а ніж на охоронця святих обітниць. В її ж стінах започатковувався новий образ взаємовідносин церква-пересічна людина, що станом на початок ХХ століття було справжньою новацією.
Затишна приватна садиба, яка надихала жити, творити та боротися обдаровані души, перетворивши їх на видатних українських історичних постатей свого часу.
Духовно-культурна колиска національно-патріотичного духу, що перетворилася на зберігача місцевої історії через призму перманентного існуванняпоселення на цьому місці з часів неандертальців та білих хорватів.
Духовна спадкоємиця канонічного шедевру гуцульського храмового зодчества, яка допомогла зберегти крізь важкі часи атеїстичного радянського терору іскру Божої віри в серцях загубленої серед карпатських лісів парафії.
Нарядна, наче щойно побудована, дерев’яна святиня, в золотих куполах якої милується українське гірське сонечко та зірки чепуряться перед оглядинами у місяця, так близько вони до небес.
Чаруючий раритет з минулого, якого майже не торкнулися вітри часу з жорстокими випробуваннями ХХ століття та людською байдужістю, яка на землі була і залишається їхньою найліпшою помічницею.
Велична споруда, одна з монументальних зарубок на історичній мапі подій-об’єктів-персон про імперію, сліди якої давно покрились прахом новітніх часів, щоб служити повчанням для наступних поколінь, що не бажають вчитися на гіркому досвіді пращурів.
Ідеальна сакральна споруда, історія якої така давня, що місцеві жителі геть позабули її. І тільки відомості з пожовклих сторінок та їхні дослідники не дають їй назавжди зникнути у вирії часу.
Посаг за прекрасну гуцулку, як матеріальне підтвердження сили всеосяжного кохання земного та любові небес до своїх недбайливих чад, яка вберегла їх у вогняному полум’ї двох світових воєн та безумстві радянського атеїзму.
Символ міста, який уособлює собою всю велич двохтисячорічної історії міста, яка закарбувалася матеріальними артефактами, але на документальні сторінки потрапила лише за княжої доби.
Високе муроване підтвердження високого статусу серед зеленого оксамиту прикарпатських просторів, як одвічне намагання людини закріпити своє домінування над природою витонченістю ліній та вибагливістю форм.
Унікальна спадкоємиця святих давньоруських традицій, які не однаразово змінювала фізичну форму свого уособлення, але суть крізь віки та зміну влади зберігла ту саму – віра в Бога та його спроможність дати людині силу здолати всі випробування цього світу.
Кохана перлина громади, стараннями якої вона піднялася з руїн радянського небуття, щоб перетворити на одну з найпрекрасніших в своєму роді та повернути давно загублену Берегиню.