Виплекана часом колиска сили духу міста, що її породило, полку, котрий її захищав, щоб на зорі третього тисячоліття служити нагадуванням нащадкам про подвиги предків, які віками боролися і гинули за свободу рідної землі.
Живе втілення історії міста, написаної на її кам’яних стінах шрамами війни і радістю реставрації щасливих годин.
Гора, що породила місто, яке багато століть жило на передовій боротьби українців за свою землю і свободу для своїх нащадків.
Грізний охоронець на південній околиці Ізюма, що ширяє над безкрайніми слобожанськими просторами як символ вічності буття і справедливості над швидкоплинністю земних пристрастей.
Дві душі і одна сутність, яка сконцентрувала під своїм крилом їх давню мудрість століть, щоб жити і змінюватися разом із містом її оточуючим.
Маленький храм ізюмської душі, де творення і доброта правлять бал, де завжди живе надія, де кожен знаходить те, що дає сили жити з гордо піднятою головою і гідністю українця.
Пам’ять про всі десятки мільйонів безвинних жертв земних пристрастей двох тиранів, котрі згордили себе вершителями доль, поставили себе поза людськими та Божими законами, втопивши світ в крові.
Вічне нагадування про жорстокі наслідки для всіх бажаючих побрязкати мілітариськими іграшками на чужій території, адже війна жертв не обирає – вона поглинає всіх.
Заступниця і покровителька української землі тричі втрачена і тричі дивом знайдена для того, щоб у вільній душі народу завжди залишалася надія на порятунок.
Данина сучасності стародавньої мудрості закутий в срібні обладунки часу з сумними, всерозуміючими очима Богородиці.
Останній подих святої обителі, яку поглинули людська байдужість і безжалісний час, зберігши легенди про її чудеса і надію на силу віри крізь усі випробування земного проведіння.
Сивий дід, перед очима якого за століття незліченні бурі намагалися стерти з лиця землі Україну, а він так само спокійно дивиться на слобожанські простори з вірою і надією в кращу долю для рідної землі.
Грізна бойова одиниця, що довгий століття служила справі війни і руйнування та в мить переродилася на чесноту творення і чистоти, як провісник зміни світу заради майбутніх поколінь.
Храм муз під бронею кам’яних суворих стін, що світиться зсередини світлом натхнення і дихає чистим повітрям волі, щоб його берегині перебували в млості і спокої, продовжуючи дарувати світу красу.
Колиска таланту і невичерпна криниця натхнення для одного з найзнаменитіших художніх талантів України і простого чоловіка на ім’я Ілля Рєпін.
Благе починання з третьої спроби народжене в ім’я великого сина Чугуєва, що стало тим зерном, яке перетворило місто на березі Дінця на великий культурний центр, зібравши під своє крило всі більш-менш значущі місцеві пам’ятники та раритети.
Православне серце Чугува, яке у різних образах б’ється ось уже чотириста років в унісон з пульсом української землі то стихаючи, то пришвичуючись щоб на зорі третього тисячоліття стати біля витоків нової української духовності.
Величний пам’ятник класицизму на головній площі слобожанського військового містечка, як головна надихаюча і зміцнуюча сила на ратний подвиг в ім’я свободи і незалежності рідної землі.
Доля одного будинку як втілення історії слобожанської землі, в якій світ і прогрес вмить звертався на попіл війни, ховаючи під собою цілі покоління, і ламаючи людські души на століття вперед.
Тріумф творення над руйнуванням в одній окремо взятій точці на великій мапі світу заради збереження майбутнього людства на цій багатостраждальній землі.