Освіта і наука, як головний безпомилковий індикатор ступеню розвитку суспільства у всі часи вимірювався доступністю цих двох категорій для осіб жіночої статі, роль яких віками намагалися звести до рівня простих домогосподарок з обмеженими правами.
Охайна маленька червона перлина в білому мережеві декору, яка гордо пронесла свою просвітницьку місію крізь темні часи радянського мороку, щоб зберегти для нащадків пам’ять про українських німців.
Одне з породжень бунтівного прогресу, який досяг свого піку на українських теренах на початку ХХ століття, щоб впасти на саме дно безодні середньовічного рабського мракобісся під червоними прапорами, хоча останнє і не нехтувало досягненнями попередніх часів.
Відмінний взірець охайної німецької промислової забудови з її раціональністю планування та ґрунтовністю спорудження, які забезпечили його протистояння нищівному господарюванню московських окупантів та двом розв’язаним ними світовим війнам.
Одно з дітищ міцної менонітської громади, яке пережило темні радянські часи і дві світових війни в майже не займаному вигляді, щоб зберегти нагадування про тих, хто стояв у витоків існування ошатного німецького містечка на берегах української річки Молочної.
Діамант українського бароко на тлі білого мережива приватної житлової забудови одного з кварталів Ней-Гальбштадту, якого не існує на мапі України ось вже століття, але пам’ять про нього назавжди закарбована в історії унікальною архітектурною спадщиною.
Вишуканий український модерн, про який ще нагадують плавні лінії тригліфів-стрічок (символ країни, що стала їхньою другою батьківщиною) та молоти з книгою на щиті, як матеріальне втілення принципів існування менонітської громади.
Бешкетниця-Доля на прикладі однієї окремої будівлі вирішила показати весь тлін земного буття, круто змінивши служіння богу комерції на виконання суто соціальних функцій, хоча це і відбилося слідами занепаду на її зовнішніх фасадах.
Скромна адміністративна споруда колонії засновників, як наочне втілення менонітської тези про існування влади для людей, а не навпаки, згадку про що московські окупанти намагалися всіма засобами нівелювати протягом наступних двох століть.
Будівля, на стінах якої відбилася вся історія німців північного Приазов’я з їхніми періодами буремного розквіту та нищівного занепаду, як віддзеркалювання непростої долі української землі з кровожерливим та підступним сусідом зі сходу.
Типовий проект, що перетворився в одну з архітектурних перлин, що склали самобутнє намисто полтавського міського центру, яке ось вже два століття охороняє вічну міську душу.
Адміністративна будівля, під дахом якої з ХІХ століття зосереджується весь великий адміністративний арсенал Полтавської губернії-області в протистояти викликам часу, переродившись після руйнівних наслідків чергового загострення імперських амбіцій окупаційної влади з Московії.
Середній навчальний заклад в провінційному містечку, досягненням якого може позаздрити будь-яка столична школа, адже не у кожної знайдеться серед випускників хоч один науковець вищого ступеню, а тут їх назбирається ціле сузір’я.
Велика історія прихована під скромними шатами класичного декору в самій глибинці запорізької землі, як колиски відродження української національної ідентичності.
Прекрасний вид на центральну площу серця Буковини, який залишається таким з моменту своєї побудови ось вже багато десятків років, не дивлячись на всі історичні буревії минулого століття з їхніми нищівними війнами та змінами підданства.
Цікава перлина прикарпатської столиці, бокові фасади якої декоровані з палацевою пишністю, в той час як центральний – лише їхнє скромне віддзеркалення, хоча це лише оманлива ілюзорна складова, яка перемикала увагу з середини назовні м’якими акцентами.
Цегляне обрамлення дружківського релігійного світу щедро подарована громаді тими, кого по праву можна назвати прабатьками сучасного міста, яке з плином часу так і залишило десь в глибині своє слов’янське єство, закладене європейськими комерсантами на зорі епохи українського промислового буму.
Хранитель стародавніх християнських традицій місцевого центру запорізького козацтва, які попри все випробовування пережили століття утисків та переслідувань, щоб відроджувати українську духовність після семидесятирічного мороку московського атеїзму.
Вишуканий куточок радості полтавського дозвілля, який ось вже два століття в різних іпостасях гостинно відчиняє свої двері перед тими, хто в сірій буденності не загубив смак свого життя та відкритий до нових вражень.
Одна з величних перлин головного білого міського намиста, як візитівки цілого краю в обрамленні блакитної стрічки Ворскли.