По його венах текла сербська, французька, єврейська, угорська кров, але душа, народжена серед безкраїх степів Донбасу, завжди була українською. Той хто народився в Дебальцевому, працював у Верхньому, служив у Бахмутськії сотні, воював у лавах УНР просто не міг належати іншому народові.
Володимиру Сосюрі випало жити в нелегкі для української землі часи, коли вперше зажевріла надія і червоним чоботом був розтоптаний шанс створення самостійної незалежної держави Україна. Примириться з дійсністю, коли навколо куражиться червоний терор, поглинаючи у своєму дикому танці долі, життя, роки… при цьому залишатися в душі патріотом – тяжкий тягар.
Читати далі »
Йому зобов’язаний посмертною славою Мішка Япончик та інші джентльмени удачі Одеси початку ХХ століття. Це він описав реальну картину життя червонопрапорних бійців Першої кінної армії під командуванням Будьоного. Це його творчість подарувало світові Ільфа і Петрова, Паустовського, Катаєва… І саме його ім’ям названо шеститисячник на Памірі.
Одеса. Рішельєвська 17. Тут почався шлях всесвітньо відомого Ісаака Еммануїловича Бабеля. Потім був звивистий і тернистий життєвий шлях зі своїми злетами і падіннями, але творча зірка, що породила жорстку, а часом і жорстоку «Кінармію» і романтично-відчайдушні «Одеські оповідання», якщо зробити знижку на специфіку перших років життя Радянської країни, завжди виступала у всій своїй красі.
Читати далі »