Історія

У ті давні часи, коли на стрілці між Харковом і Лопанню лише облаштовувалися перші поселенці з черкас (вихідці з західної України, які тікали від польського свавілля), біля південній кріпосної стіни поруч з Ярмарковою (пізніше Торговою) площею був облаштований перший міський Успенський цвинтар.

Із зростанням Харкова його територія поступово розсовувала свої рамки у всіх напрямках, так що однією з вимушених заходів стало закриття в 1771 році всіх трьох міських кладовищ, і в першу чергу це стосувалося Успенського як розташованого на привабливому з комерційної точки зору місці поруч з торговими рядами.

Преображенням Харкова в адміністративно-культурний центр слобожанської землі в XIX столітті підняло вартість землі на перетині двох центральних міських площ (Торгової і Миколаївської), від яких починалися шляхи в усі сторони світу, до захмарних висот. Дворовими місцями тут володіли одні з найбільш заможних городян.

Так станом на 1880 рік тут височіли високоприбуткові двоповерхові купецькі лавки Гребенщикова і Рудакова, два будинки Добриніна, Дьякова, при цьому частина ділянок (дворові місця купця Клейна і Томбовцева) була не забудована, чекаючи свого грошового мецената.

В кінці XIX століття в боротьбу за привабливу землю в самому серці слобожанської столиці вступила утворена в 1881 році найбільша імперська страхова компанія «Росія», яка почала скупку дворових місць в кварталі Миколаївська – Торгова – Горяйновський, досягнувши значного прогресу. Так станом на 1901-й практично вся південна частина зазначеного кварталу сумарною вартістю понад чверть мільйона рублів була у власності товариства.

Перше десятирічча вкладені інвестиції досить не погано окупалися від плати за оренду викуплених разом із землею торгових лавок, а на початку 1910-х страхове товариство «Росія» вирішило збільшити свої доходи в Харкові засобом будівництва величезного прибуткового будинку з фешенебельними апартаментами для заможних панів.

Для реалізації був обраний проект величезного шестиповерхового будинку з трьома внутрішніми дворами і першим торговим ярусом Іполіта-Миколи-Емілія Івановича Претро (1871 -). Перший етап розпочався у другій половині 1914 року зі зламу всіх наявних на ділянках будівель.

Багатство і могутність страхової компанії «Росія» були настільки великі, що грандіозний по харківським мірками того часу проект (можна порівняти лише з будівництвом управління Південної залізниці) був закінчений всього за два роки (офіційна дата відкриття 1916).

А через рік імперія Романових наказала довго жити, охоплена пожарищем збройного люмпена, який в своїй нездатності щось створювати під гаслом «все забрати і поділити», топив Східну Україну в крові.

Харків після остаточно встановлення влади червоних був оголошений столицею радянської України, а будівля прибуткового будинку в числі іншого – державною власністю. В його стінах під ім’ям «Палац праці» розмістилися державні установи, в тому числі Наркомат праці та Всеукраїнська рада профспілок.

Після перенесення столиці до Києва в 1934-ому, будівля не втратила своєї актуальності – тут весь радянський період квартирували контори різних установ, а перший її поверх все також використовувався в торгових цілях.

За минулі з моменту здобуття Україною незалежності десятиліття в долі будівлі мало що змінилося – хіба що солідних чиновників різних рівнів змінила ділова сучасність і комерція взяла гору над паперової бюрократією. Так що зараз будівля по Конституції 1 діє в рамках тієї місії, яка була зумовлена їй відпочатку під надійним крилом Гермеса.

Архітектура

Цегляна потинькована будівля на перетині Миколаївської і Конституції представляє собою трапецієподібний із закругленими зовнішніми кутами замкнений шестиповерховий (перший розбитий на два в південній частині через перепад висоти) периметр з трьома внутрішніми дворами (два бічних глухих, центральний з проїзною аркою), що займає площу в шість з половиною квадратних метрів, центральний фасад якого звернений на схід.

Його витримані в неокласичному стилі фасади відрізняє ритмічний малюнок розташування декоративного оформлення: гладкі стіни першого ярусу, яркий французький руст – другого і тонка рустовка з третього по шостий, причому кожен з останніх виділено віконним оформленням: лиштви – лиштви, підвіконня на кронштейнах, сандрики на консолях, гірлянди – підвіконня на кронштейнах – лиштви, замковий камінь.

Горизонтально будівлю розчленовано профільованими карнизами, а вертикально – кутовими ризалітами, особливостями яких служать канельовані пілястри доричного ордеру, рослинні розетки, карниз великого виносу на кронштейнах та барельєфи вазонів верхнього поверху.

Домінантою комплексу служить центральний ризаліт східного фасаду, де проїзна двох’ярусна арка, шість поодиноких витончених скульптур на масивних кронштейнах (по три з кожного боку) на рівні третього поверху в міжвіконному просторі, двоярусний арковий портал з розетками та композиційна скульптурна група захисниці з щитом над парапетом перед вінчальним шоломоподібним куполом надають споруді завершеності.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, пл. Конституції, 1.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). У Харкові з об’їзної по Московському проспекту – Вірменському провулку або Білгородському шосе – вул. Сумській або Полтавському шляху до площі Конституції, в південній частині якої розташований Палац праці.

Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / автобус / трамвай) до зупинки «Площа Конституції» або «Павлівська площа» в центр міста, на початку однойменної площі якої розташований колишній прибутковий будинок страхового товариства «Росія».